mekena писал(а):
В таком случае это окончательное решение - суд 1-й инстанции. Но тогда в конце этого решения написано, что постанова суду вступила в законную силу такого-то числа. Тут без вопросов.
Я имел в виду варианты с апелляцией и кассацией - там могут быть вариации, когда после того или иного решения пишут - решение окончательное и обжалованию не подлежит. Я к тому, что в жалобе в этих случаях (при наличии апеляшки или кассации) я бы ссылался именно на эти решения, как окончательные, а не на суд 1-й истанции.
В конвенции есть такой термин как - "эффективные средства правовой защиты", а не "окончательное решение суда".
2. При определении шестимесячного срока, предусмотренного пунктом 1 статьи 35 Конвенции, по общему правилу, Суд не принимает во внимание обращения о пересмотре вступивших в законную силу судебных постановлений, приговоров и определений (например, в порядке надзора), о пересмотре дела по вновь открывшимся обстоятельствам, иные жалобы и обращения о пересмотре дела, подаваемые в судебные органы и прокуратуру, в Конституционный Суд, а также в административные органы, поскольку такие обращения не рассматриваются Судом как эффективные средства правовой защиты по смыслу пункта 1 статьи 35 Конвенции. Исключение составляют жалобы в порядке надзора в арбитражном процессе, которые рассматриваются в качестве эффективного средства правовой защиты согласно прецедентной практике Европейского Суда.
Отказы могут быть из-за этого.
Першим прецедентом щодо України стала ухвала Суду з прав людини від 04.05.1999 р. у справі №41974/98 «Кучеренко проти України»[12]. В ній Суд дав роз'яснення щодо вичерпання національних засобів захисту, зокрема, щодо звернення зі скаргою у порядку нагляду як одного з елементів. Суд зазначив, що оскільки заявник не має права самостійно вимагати перегляду рішення (згідно з чинним законодавством це може зробити лише прокурор, голова суду, який виніс рішення, чи їх заступники), то перегляд справи у порядку нагляду, передбачений національним законодавством України, є «надзвичайним», таким, що не передбачений пунктом 1 статті 35, засобом. Отже, він не може бути взятий до уваги при визначенні того, чи має Суд юрисдикцію розглядати заяву, з огляду на несумісність цієї заяви з положеннями Конвенції. Перегляд рішення суду у порядку нагляду теж не є засобом захисту прав людини у розумінні Конвенції. Тобто практично всі згадані вище засоби захисту прав людини, що існують на сьогоднішній день в Україні, не відповідають європейським стандартам.
Що ж тоді залишається? Залишається розгляд справи судом першої інстанції та оскарження рішення у касаційному порядку. За загальним правилом система національних (судових) засобів захисту в Україні вважається вичерпаною для дій громадян з моменту винесення рішення касаційною інстанцією. А у випадках, коли рішення суду не підлягають касаційному оскарженню, — з моменту одержання такого рішення.
Виходячи з наведеного вище, можемо зробити висновок, що на даний момент кожен громадянин України, отримавши рішення суду касаційної чи, в окремих випадках, першої інстанції, яке його не задовільняє, може звертатись безпосередньо до Європейського Суду з прав людини.