По ссылке
Goldfish можно прояснить ситуацию с оплатой кадровикам.
4. Особливості грошового утримання
військовослужбовців, які виконували роботи
в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією
наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням
забрудненню навколишнього середовища
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 р.
N 1031 ( v1031400-86 ) було визначено, що грошове утримання
військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією
наслідків аварії на ЧАЕС в III, II, I зонах небезпеки, провадиться
в 5-, 4-, 3-кратному розмірі посадових окладів, а особам
офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також
і окладів за військове і спеціальне звання. Процентна надбавка за
вислугу років та інші надбавки за основним місцем служби
нараховувались на одинарний посадовий оклад.
На решті території зони відчуження, що не була віднесена до
зон небезпеки (зона особливого контролю), з дня аварії грошове
утримання провадилось виходячи з підвищених на 100% посадових
окладів, а особам офіцерського і начальницького складу,
прапорщикам і мічманам також і окладів за військове або спеціальне
звання, відповідно до постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради
СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156
( v0524400-86 ) (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р.
N 168 ( 168с-86-п ).
Прибавка замість продовольчого пайка і грошова компенсація
замість продпайка при призначенні пенсії не враховуються.
Однократна винагорода при отриманні гранично допустимої дози
радіації виплачувалась за рахунок коштів союзного бюджету.
Віднесення населених пунктів і виробничих об'єктів до зон
небезпеки та зони особливого контролю провадилось на підставі
рішень Урядової комісії від 7 серпня 1986 р. N 87 (лист
Держкомпраці УРСР від 13.08.96 р. N 115), від 19 серпня 1986 р.
N 108 (лист Держкомпраці УРСР від 26.08.86 р. N 124), від
18 вересня 1986 р. N 173 (лист Держкомпраці УРСР від 24.09.86 р.
N 140), від 5 січня 1987 р. N 339 (лист Держкомпраці УРСР від
09.01.87 р. N 1).
Відповідно до рішення Урядової комісії від 2 січня 1987 р.
N 351 грошове утримання військовослужбовців у зоні ЧАЕС
провадилось:
- на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС - в залежності від
радіаційної обстановки з застосуванням показника кратності від 2
до 5;
- в населених пунктах Копачі, Прип'ять, Лельов (ПУСО, станція
перевантаження) - у 3-кратному розмірі;
- на станції Янів - у 4-кратному розмірі;
- в решті населених пунктів в межах 30-кілометрової зони - у
2-кратному розмірі;
- в інших випадках в межах 30-кілометрової зони - в
подвійному розмірі при рівні випромінювання до 5-ти мр/годину, при
рівні випромінювання понад 5 мр/годину - у трикратному розмірі.
Перелік конкретних об'єктів установлювався щомісячно за даними
радіаційної обстановки.
- Місто Чорнобиль відносилось до II зони небезпеки до
14 липня 1986 р. включно, з 15 липня 1986 р. до 1 березня 1987. -
до I зони небезпеки, а після цієї дати грошове утримання осіб, які
виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на
ЧАЕС у м. Чорнобиль, провадилось у подвійному розмірі.
Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС
від 29 грудня 1987 р. N 1497-378 ( v1497400-87 ) (розпорядження
Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) виплата
військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної
безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з
ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, грошового утримання
провадилось у подвійному розмірі посадових окладів і окладів за
військове чи спеціальне звання. В разі збереження за основним
місцем штатної служби грошового утримання показник кратності
відрядженим особам зменшувався на одиницю.
Наказом Міноборони СРСР від 08.01.88 р. N 020 (п. 4)
начальнику оперативної групи Цивільної оборони СРСР було дозволено
у виняткових випадках і на нетривалий термін за погодженням з
Мінатоменерго СРСР провадити виплату військовослужбовцям (крім
відряджених для керівництва і проведення зазначених робіт із
центрального апарату Міноборони СРСР, апарату військ, напрямків,
округів, груп військ, флотів і в складі оперативних груп
центрального і окружного апаратів) виплату зазначеного грошового
утримання відповідно до абзацу другого підпункту "в" пункту 1
постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р.
N 1497-378 ( v1497400-87 ) (розпорядження Ради Міністрів УРСР від
6 січня 1988 р. N 12-р) у трикратному розмірі. Грошове утримання
військовослужбовців строкової служби виплачувалось в розмірі не
менше 50 крб. на місяць.
Грошове утримання військовослужбовців, які виконували роботи,
пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, в період
службового відрядження, провадилось відповідно до постанови ЦК
КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378
( v1497400-87 ) (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня
1988 р. N 12-р) в одинарному розмірі, а у випадках, передбачених
пунктом 4 наказу Міноборони СРСР N 020 від 08.01.88 р., - у
двократному розмірі понад збережене за місцем штатної служби
грошове утримання.
Постановою Держкомпраці СРСР від 23 вересня 1976 року N 7
затверджено розроблене Міністерством оборони СРСР Положення про
преміювання військовослужбовців і військових будівельників,
зайнятих на підприємствах і в організаціях, переведених на нову
систему планування і економічного стимулювання, яким передбачено,
що преміювання особового складу військово-будівельних загонів
(військово-будівельних частин) провадиться на підставі наказу
керівника підприємства і організації, яким додані
військово-будівельні загони (військово-будівельні частини) для
виконання певних робіт. Суми премій, які підлягали виплаті,
перераховувались на розрахункові рахунки військово-будівельних
загонів (військово-будівельних частин).
Військовослужбовці і військові будівельники, які працювали на
підприємствах і в організаціях (незалежно від їх відомчого
підпорядкування), переведених на нову систему планування і
економічного стимулювання, преміювались у відповідності з діючими
на цих підприємствах і організаціях положеннями про преміювання.
При цьому преміювання військовослужбовців і військових
будівельників, які обіймали посади керівних і інженерно-технічних
працівників підприємства, провадилось по показниках, встановлених
для керівних і інженерно-технічних працівників, а преміювання
командирів рот, взводів і нормувальників рот - по показниках і за
умовами, встановленими для начальників цехів, будівельних дільниць
і інших лінійних інженерно-технічних працівників структурних
підрозділів підприємств і організацій.
Загальна сума премій військовослужбовцям, які працювали на
підприємствах, не повинна перевищувати 0,4 посадового окладу в
розрахунку на місяць, а військовим будівельникам - 10 відсотків
відрядного заробітку (тарифної ставки, посадового окладу) в
розрахунку на місяць.
В загальну суму премій, які підлягали виплаті, не включались
премії, що виплачувались понад граничні розміри премій,
передбачених для галузей народного господарства (за підсумками
соціалістичного змагання, за скорочення нормативного часу по
акордному наряду, за економію, досягнуту бригадами, які працювали
на принципах госпрозрахунку в будівництві, тощо).
Преміювання військовослужбовців і військових будівельників,
зайнятих на підприємствах і в організаціях (незалежно від їх
відомчого підпорядкування), не переведених на нову систему
планування і економічного стимулювання, провадилось по діючих на
цих підприємствах і організаціях положеннях про преміювання, з
застосуванням граничних розмірів премій, передбачених затвердженим
Положенням.
Винагорода за загальні результати роботи підприємства за
результати роботи за рік військовослужбовцям і військовим
будівельникам не виплачувались.