21 березня 2011 року місцевий Стахановський міський суд Луганської області у складі судді Гончарова О.М. одноосібно за відсутності позивача, відповідача та їх представників, без проведення судового засідання,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Стаханов Луганської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок (збільшення) пенсій інваліду Чорнобильської катастрофи , -
ВСТАНОВИВ:
02.03.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до Стахановського міського суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові, в якому просить :
- визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення та виплати йому з
12.01.2005 р. по 05.10.2006 р. основного розміру його пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, що стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, в менших розмірах, ніж передбачено частиною 4 статті 54 та статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі за текстом цієї постанови –«Закону про ЧАЕС») ;
- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії, призначивши та
сплативши йому основний розмір його пенсії та вказану та додаткову пенсії в таких щомісячних розмірах :
- з 12.01.2005 р. по 31.12.2005 р. – по 2 656 грн. та 249 грн. відповідно ;
- з 01.01.2006 р. по 31.03.2006 р. – по 2 868, 19 грн. та 262, 50 грн. відповідно ;
- з 01.04.2006 р. по 30.09.2006 р. – по 2 872 грн. та 269, 25 грн. відповідно,
- з 01.10.2006 р. по 05.10.2006 р. –по 2 928 грн. та 274, 50 грн. відповідно.
Жоден закон України не надає КМУ права встановлювати ні мінімальний розмір пенсії за віком (розмір мінімальної пенсії за віком), ні мінімальні розміри пенсій для інвалідів Чорнобильської катастрофи, передбачені статтями 50 та 54 «Закону про ЧАЕС».
Частина 5 статті 54 «Закону про ЧАЕС»також не надає КМУ права встановлювати розміри пенсій для інвалідів Чорнобильської катастрофи. Так, ця норма «Закону про ЧАЕС»передбачає, що : « Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.».
Тобто ця норма закону надає КМУ право встановлювати лише порядок обчислення пенсій , передбачених «Законом про ЧАЕС». А права встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком, або розмір пенсій для інвалідів Чорнобильської катастрофи ця норма «Закону про ЧАЕС»не надає.
« Розмір »та « порядок обчислення »є різними поняттями (термінами) за своїм змістом та правовим навантаженням.
Якщо « розмір »означає « скільки », « як багато », то « порядок обчислення »означає « як », « яким чином ».
Тому право встановлювати « порядок обчислення пенсії »не дає права встановлювати « розмір пенсії ».
Таким чином, із вищенаведених норм діючого законодавства України витікають наступні висновки :
- розмір мінімальної пенсії за віком (для будь-якої категорії громадян без виключень) може визначатися тільки законом, тому ніякі підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі постанови КМУ, не можуть встановлювати чи змінювати розмір мінімальної пенсії за віком незалежно від категорій громадян, до яких цей розмір застосовується ;
- розмір мінімальної пенсії за віком не може бути різним в залежності від категорій громадян, щодо яких він застосовується, тому що такого не передбачено жодним законодавчим актом.
Із положень частини 1 статті 100 КАС України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 07.07.2010 р. № 2453-VI) випливає, що суд в обов’язковому порядку і незалежно від подання про це заяви від сторін по справі повинен вирішувати питання щодо строку давності звернення до суду з адміністративними позовом. Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. В той же час, частиною 3 статті 99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
У зв’язку з цим, вирішуючи питання щодо застосування строку давності звернення до суду з позовом по цій справі, суд приходить до висновку про те, що на вимоги позивача зазначений строк давності не розповсюджується з наступних причин.
Мінімальний розмір державної пенсії для інвалідів Чорнобильської катастрофи 2-ї групи, встановлений частиною 4 статті 54 «Закону про ЧАЕС»(8 мінімальних пенсій за віком) та розмір додаткової пенсії, передбачений статтею 50 «Закону про ЧАЕС»(75 % мінімальної пенсії за віком), на думку суду, є нічим іншим як компенсацією шкоди, заподіяної здоров’ю людини в результаті Чорнобильської катастрофи. Такий висновок витікає із назви вказаної додаткової пенсії, зазначеної в статті 50 «Закону про ЧАЕС»–«Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю …».
Також це витікає зі змісту статті 13 «Закону про ЧАЕС», в якій встановлено, що :
« Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за:
1) пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ; …»
А згідно пункту 3 частини 1 статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, спричиненої каліцтвом, іншою втратою здоров’я;
Крім того, згідно абзацу 19 статті 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»від 08.02.1995 р. № 39/95-ВР атомні електростанції відносяться до ядерних установок.
Тобто, Чорнобильська атомна електростанція - це ядерна установка.
Згідно абзацу 22 статті 1 цього Закону :
«ядерна шкода - втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоров’ю людини, … що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї …”
Згідно довідок МСЕК інвалідність (стійка втрата здоров’я та втрата працездатності) позивача є наслідком хвороби, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Тобто зазначена шкода, спричинена здоров’ю позивача, є саме ядерною шкодою.
А згідно частини 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»:
«Право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності.»
При цьому суд зауважує, що «Закон про ЧАЕС»та Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»є актами цивільного законодавства, і на правовідносини, врегульовані цими законами, розповсюджуються норми Цивільного кодексу (ЦК) України з наступних підстав.
Цивільне законодавство не обмежується положеннями одного лише ЦК України. Про це прямо зазначено в частині 2 статті 4 ЦК (цитую) :
«Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.
Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі —закон).”
Тобто окремі спеціальні закони, які не включені безпосередньо до ЦК, але прийняті відповідно до його положень, також є актами цивільного законодавства. В даному випадку такими «окремими законами, прийнятими відповідно до ЦК»є «Закон про ЧАЕС»та Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», які детально регулюють особливості відшкодування ядерної шкоди, тому що ЦК України містить загальну норму про особливості відшкодування ядерної шкоди з відсиланням до окремих законів, а саме - статтю 1189 ЦК України, в якій зазначено наступне :
«Особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються законом.»
Крім того, в частині 4 статті 11 ЦК України чітко визначено, що :
«Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.»
В даному випадку, цивільний обов’язок держави відшкодувати ядерну шкоду, заподіяну громадянам наслідками Чорнобильської катастрофи, якраз і визначений безпосередньо в акті цивільного законодавства –а саме в статті 13 «Закону про ЧАЕС».
Також суд приймає до уваги, що як в ЦК України так і в інших актах цивільного законодавства не міститься норм, які б визначали, що цивільне законодавство не застосовується до відносин, пов’язаних з відшкодуванням шкоди здоров’ю осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Частина 2 статті 1 ЦК України визначає, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Але відносини позивача та відповідача стосовно виплати державної та додаткової пенсій не можна віднести до жодних з відносин, перелічених у цій нормі.
В адміністративному або іншому владному підпорядкуванні відповідач (страховик) та позивач (застрахована особа) не знаходяться, тому що їх відносини засновані на наявності взаємних рівних прав та обов’язків –позивач є інвалідом Чорнобильської катастрофи (при чому з вини держави) і у зв’язку з цим має право на отримання від відповідача державної та додаткової пенсій, а відповідач, в свою чергу повинен позивачу призначати та сплачувати ці пенсії не нижче мінімальних розмірів, встановлених законом. Наявність у відповідача тимчасового статусу органу виконавчої влади (тобто суб’єкта публічного права) не означає автоматичної наявності у нього владних повноважень щодо позивача, тому що частиною 2 статті 2 ЦК України чітко встановлено, що учасниками цивільних відносин є, зокрема, держава Україна та інші суб’єкти публічного права ; а частиною 1 статті 167 ЦК України встановлено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин . До податкових або бюджетних відносин відносини з пенсійного страхування теж не відносяться, тому що частинами 4 та 5 статті 18 Закону чітко встановлено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, вони не можуть зараховуватися до Державного бюджету України або бюджетів інших рівнів, і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені Законом. До того ж спірні правовідносини регулюються не законами про оподаткування і не Бюджетним кодексом України, а окремими законами («Законом про ЧАЕС»та Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»), які відноситься до актів цивільного законодавства. Крім того, в Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 було чітко зазначено, що питання виплати пенсій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших виплат, передбачених «Законом про ЧАЕС», не можуть регулюватися бюджетним законодавством, зокрема, Законами про Державний бюджет України.
Крім того, на думку суду, до спірних правовідносин повинна застосовуватися і стаття частина 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ (що діє до сих пір і не була скасована), якою передбачено наступне :
« Суми пенсії , не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком .»
Посилання на застосування вказаних положень лише щодо «нарахованих»сум пенсій ця норма закону не містить. Тому зі змісту цієї норми закону вбачається, що без обмеження будь-яким строком повинні сплачуватися будь-які суми пенсії, які своєчасно не були одержані пенсіонером саме з вини органу, що призначає та сплачує пенсію –тобто як ті суми пенсії, які були нараховані, але не були сплачені, так і ті суми пенсії, які не були нараховані з вини органу Пенсійного фонду ( в т.ч. внаслідок його протиправних дій), але відповідно до закону повинні були нараховуватися та сплачуватися пенсіонеру.
В той же час суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав (зобов’язання сплатити суми пенсії у конкретних розмірах) не кореспондується з нормами чинного законодавства, тому що, розглядаючи справу в порядку адміністративного судочинства стосовно перерахунку та виплати сум пенсії суд може в разі визнання дій відповідача - суб’єкта владних повноважень протиправними зобов’язати здійснити перерахунок та виплату належних сум пенсії відповідно до певних норм закону, а не ухвалювати постанову про стягнення конкретних сум пенсії, що відноситься до виключних повноважень органів Пенсійного фонду.
Таким чином, задовольняючи позов частково, суд вважає, що відновити порушені права позивача необхідно шляхом ухвалення постанови про визнання протиправними відповідних дій відповідача та зобов’язання його здійснити відповідний перерахунок та виплату позивачу належних йому сум пенсії відповідно до вимог закону.
Пунктом 8 частини 6 статті 183-2 КАС України (якою КАС України був доповнений згідно Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI) встановлено, що у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов’язок відповідача виконати постанову негайно.
Абзацом 9 частини 1 статті 256 КАС України (в редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI) встановлено, що постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.
Абзацом 7 пункту 4 статті 163 КАС України (яким пункт 4 статті 163 КАС України був доповнений згідно Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI) встановлено, що в резолютивній частині постанови суду має бути зазначено встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 50, 54, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтями 28 частиною 1 абзацом 1, 42 частиною 3, 45 частиною 4 абзацом 1, Закону України "Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування», статтею 87 частиною 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтями 8-11, 15, 18 частиною 1 пунктом 4, 159-163, 167, 183-2, 185, 186, 256 частиною 1 абзацом 9 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханов Луганської області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 за період з 12.01.2005 р. по 05.10.2006 р. основного розміру його пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, що стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, в менших розмірах, ніж передбачено частиною 4 статті 54 та статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханов Луганської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, призначивши йому за період з 12.01.2005 р. по 05.10.2006 р. основний розмір його пенсії в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 (сімдесяти п’яти) % мінімальної пенсії за віком, виходячи з того, що мінімальна пенсія за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом в місяці, за який нараховуються вказані основна та додаткова пенсії,
та виплатити ОСОБА_1 донараховані в результаті цього перерахунку суми пенсії.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Список форумів
Вхід
Реєстрація
Пошук
У судей,родственники в ПФ БЫВАЮТ,как у нас! 
ЭТО у всех так пишут?