Пенсії та закони

Эх mekena,mekena я ведь об этом и говорю, что нельзя писать сразу Пересчитать и Выплатить, необходимо писать одну просьбу- ПЕРЕСЧИТАТЬ. а другую ВЫПЛАТИТЬ- Отдельно. Получится две просьбы, а не одна. Вот работнички ПФ и пользуются этим- смешивают их в одну и выполняют одну, т.е. выплачивают задолжность пересчитав предворительно пенсию и т.к. стоит конечная дата выплаты задолжности , применяют её и к выплате пенсий в новом размере. Вам ведь лень было выложить две просьбы? А они играют с нами в дурака. Делают вид, что не понимают. Но главное здесь это признание ихних действий - Противоправными. То-есть после решения суда- О том, что исчисление пенсии по другим Законодательным актам кроме Закона Украины 796-12 -Являются Противоправными. И Не даёт им права начислять пенсию инвалиду чернобыля по старому. А если они продолжают это делать, то это уже можно считать, как умышленное невыполнение требований Закона и естественно решения Суда.

Дмитрий Исаев
у нас ничего не смешивают, принимают решение так:
Зобовязати УПФУ провести ФИО з "__"___ ___ року перерахунок та виплату призначеної щомісячної державної пенсій по інвалідності у відповідності із статтями......

Я например сначало поговорил с несколькими Юристами и они в один Голос Сказали -НЕЛЬЗЯ в прошении к Суду применять сложные предложения!!! Всё необходимо разделить по частям. Например-1) Прошу суд признать действия работниками ПФ по начислению моей пенсии не по закону
2) Обязать ______произвести ререрасчёт
3) Обязать произвести перерасчёт
. 3) Выплатить образовавшуюся задолжность с такого-то числа по вступление Решения Суда в силу. Вобщем необходимо всё разделить по частям и не мешать их друг с другом.

1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.

я в п.2 пишу: Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті _____ _____області здійснити мені перерахунок та виплату основної державної та додаткової пенсій по інвалідності з "___".___.20--- року відповідно до статей......

Сомневаюсь,что апелляция розїднає Кучу 1 инстанции

Суд принимает решение: в связи с пропуском срока обращения - отказать.

Срок обращения - полгода после нарушенного права или 1 месяц после ответа ПФУ. Если эти сроки пропущены без уважительной причины - может отказать. Что до сроков перерасчета (если срок обращения соблюден) - то может пересчитать и выплатить за последние полгода, как это делают суды по детям войны.

отказ по одной части заявленного требования ведет за собой автоматический отказ всего иска в целом.

Это как? Если просит пересчитать пенсию с 2000 года, то суд тупо отказывает?
Не согласен. Суд вычленит тот срок, который считает можно удовлетворить. Это называется - частично удовлетворить требования.

"факт имеет место"

Вы всё слепили в одно предложение, то вам откажут в целом.

Срок обращения - полгода после нарушенного права или 1 месяц после ответа ПФУ. Если эти сроки пропущены без уважительной причины - может отказать. Что до сроков перерасчета (если срок обращения соблюден) - то может пересчитать и выплатить за последние полгода, как это делают суды по детям войны.

Подача заявления в ПФУ, на основании ответа на которое мы подаём иск в Админсуд НЕ ЕСТЬ "ДОСУДОВЕ ВІРІШЕННЯ СПОРУ!!!".Вот если Вы напишете в вышестоящий ПФУ, или прокуратуру, или органы МВД -- тогда да!

Если в новом иске ссылаться на ст.99 (шесть месяцев) и не указывать ,что (справа№....)была( в провадженні) год назад или даже два ,то суд эти сроки учитывать небудет?

По поводу п.4 ст.99 КАСУ накопал следующее:
Подача заявления в ПФУ, на основании ответа на которое мы подаём иск в Админсуд НЕ ЕСТЬ "ДОСУДОВЕ ВІРІШЕННЯ СПОРУ!!!".Вот если Вы напишете в вышестоящий ПФУ, или прокуратуру, или органы МВД -- тогда да! А так - п. 2 ст. 99 КАСУ--- шесть месяцев. Я в феврале сильно "заморачивался " по этому поводу - оказалось, что зря

Стаття 2. Законодавство про звернення громадян
Законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Стаття 3. Основні терміни, що вживаються в цьому Законі
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
...Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Стаття 16. Розгляд скарг громадян
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Стаття 19. Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; ( Частину першу статті 19 доповнено абзацом згідно із Законом N 2384-IV ( 2384-15 ) від 20.01.2005 )
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

ПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
12.10.2007 N 18-6
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2007 р. за N 1241/14508
Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення
3. Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - заявник).
Подання скарги відповідно до цього Порядку не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
4. Скарга на рішення управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні органи Пенсійного фонду України), на рішення регіональних органів Пенсійного фонду України - до Пенсійного фонду України та супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильних рішень.
Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням.
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу.
12. Рішення про результати розгляду скарги оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Рішення оформляється на бланку органу Пенсійного фонду України, який розглядав скаргу.
У рішенні також зазначається, що в разі незгоди заявника з прийнятим рішенням воно може бути оскаржене в органі Пенсійного фонду України вищого рівня (із зазначенням строку такого оскарження) або в судовому порядку. Рішення Пенсійного фонду України, прийняте за розглядом скарги, може бути оскаржене в судовому порядку в термін, передбачений законодавством України.

Вообщем шесть месяцев в судах поставлено на поток по ст.99 КАСу.

21 березня 2011 року місцевий Стахановський міський суд Луганської області у складі судді Гончарова О.М. одноосібно за відсутності позивача, відповідача та їх представників, без проведення судового засідання,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Стаханов Луганської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок (збільшення) пенсій інваліду Чорнобильської катастрофи , -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до Стахановського міського суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові, в якому просить :

- визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення та виплати йому з

12.01.2005 р. по 05.10.2006 р. основного розміру його пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, що стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, в менших розмірах, ніж передбачено частиною 4 статті 54 та статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі за текстом цієї постанови –«Закону про ЧАЕС») ;

- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії, призначивши та

сплативши йому основний розмір його пенсії та вказану та додаткову пенсії в таких щомісячних розмірах :

- з 12.01.2005 р. по 31.12.2005 р. – по 2 656 грн. та 249 грн. відповідно ;

- з 01.01.2006 р. по 31.03.2006 р. – по 2 868, 19 грн. та 262, 50 грн. відповідно ;

- з 01.04.2006 р. по 30.09.2006 р. – по 2 872 грн. та 269, 25 грн. відповідно,

- з 01.10.2006 р. по 05.10.2006 р. –по 2 928 грн. та 274, 50 грн. відповідно.

Жоден закон України не надає КМУ права встановлювати ні мінімальний розмір пенсії за віком (розмір мінімальної пенсії за віком), ні мінімальні розміри пенсій для інвалідів Чорнобильської катастрофи, передбачені статтями 50 та 54 «Закону про ЧАЕС».

Частина 5 статті 54 «Закону про ЧАЕС»також не надає КМУ права встановлювати розміри пенсій для інвалідів Чорнобильської катастрофи. Так, ця норма «Закону про ЧАЕС»передбачає, що : « Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.».

Тобто ця норма закону надає КМУ право встановлювати лише порядок обчислення пенсій , передбачених «Законом про ЧАЕС». А права встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком, або розмір пенсій для інвалідів Чорнобильської катастрофи ця норма «Закону про ЧАЕС»не надає.

« Розмір »та « порядок обчислення »є різними поняттями (термінами) за своїм змістом та правовим навантаженням.

Якщо « розмір »означає « скільки », « як багато », то « порядок обчислення »означає « як », « яким чином ».

Тому право встановлювати « порядок обчислення пенсії »не дає права встановлювати « розмір пенсії ».

Таким чином, із вищенаведених норм діючого законодавства України витікають наступні висновки :

- розмір мінімальної пенсії за віком (для будь-якої категорії громадян без виключень) може визначатися тільки законом, тому ніякі підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі постанови КМУ, не можуть встановлювати чи змінювати розмір мінімальної пенсії за віком незалежно від категорій громадян, до яких цей розмір застосовується ;

- розмір мінімальної пенсії за віком не може бути різним в залежності від категорій громадян, щодо яких він застосовується, тому що такого не передбачено жодним законодавчим актом.

Із положень частини 1 статті 100 КАС України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 07.07.2010 р. № 2453-VI) випливає, що суд в обов’язковому порядку і незалежно від подання про це заяви від сторін по справі повинен вирішувати питання щодо строку давності звернення до суду з адміністративними позовом. Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. В той же час, частиною 3 статті 99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

У зв’язку з цим, вирішуючи питання щодо застосування строку давності звернення до суду з позовом по цій справі, суд приходить до висновку про те, що на вимоги позивача зазначений строк давності не розповсюджується з наступних причин.

Мінімальний розмір державної пенсії для інвалідів Чорнобильської катастрофи 2-ї групи, встановлений частиною 4 статті 54 «Закону про ЧАЕС»(8 мінімальних пенсій за віком) та розмір додаткової пенсії, передбачений статтею 50 «Закону про ЧАЕС»(75 % мінімальної пенсії за віком), на думку суду, є нічим іншим як компенсацією шкоди, заподіяної здоров’ю людини в результаті Чорнобильської катастрофи. Такий висновок витікає із назви вказаної додаткової пенсії, зазначеної в статті 50 «Закону про ЧАЕС»–«Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю …».

Також це витікає зі змісту статті 13 «Закону про ЧАЕС», в якій встановлено, що :

« Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за:

1) пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ; …»

А згідно пункту 3 частини 1 статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, спричиненої каліцтвом, іншою втратою здоров’я;

Крім того, згідно абзацу 19 статті 1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»від 08.02.1995 р. № 39/95-ВР атомні електростанції відносяться до ядерних установок.

Тобто, Чорнобильська атомна електростанція - це ядерна установка.

Згідно абзацу 22 статті 1 цього Закону :

«ядерна шкода - втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоров’ю людини, … що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї …”

Згідно довідок МСЕК інвалідність (стійка втрата здоров’я та втрата працездатності) позивача є наслідком хвороби, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Тобто зазначена шкода, спричинена здоров’ю позивача, є саме ядерною шкодою.
А згідно частини 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»:

«Право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності.»

При цьому суд зауважує, що «Закон про ЧАЕС»та Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»є актами цивільного законодавства, і на правовідносини, врегульовані цими законами, розповсюджуються норми Цивільного кодексу (ЦК) України з наступних підстав.

Цивільне законодавство не обмежується положеннями одного лише ЦК України. Про це прямо зазначено в частині 2 статті 4 ЦК (цитую) :

«Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі —закон).”

Тобто окремі спеціальні закони, які не включені безпосередньо до ЦК, але прийняті відповідно до його положень, також є актами цивільного законодавства. В даному випадку такими «окремими законами, прийнятими відповідно до ЦК»є «Закон про ЧАЕС»та Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», які детально регулюють особливості відшкодування ядерної шкоди, тому що ЦК України містить загальну норму про особливості відшкодування ядерної шкоди з відсиланням до окремих законів, а саме - статтю 1189 ЦК України, в якій зазначено наступне :

«Особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються законом.»

Крім того, в частині 4 статті 11 ЦК України чітко визначено, що :

«Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.»

В даному випадку, цивільний обов’язок держави відшкодувати ядерну шкоду, заподіяну громадянам наслідками Чорнобильської катастрофи, якраз і визначений безпосередньо в акті цивільного законодавства –а саме в статті 13 «Закону про ЧАЕС».

Також суд приймає до уваги, що як в ЦК України так і в інших актах цивільного законодавства не міститься норм, які б визначали, що цивільне законодавство не застосовується до відносин, пов’язаних з відшкодуванням шкоди здоров’ю осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частина 2 статті 1 ЦК України визначає, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Але відносини позивача та відповідача стосовно виплати державної та додаткової пенсій не можна віднести до жодних з відносин, перелічених у цій нормі.

В адміністративному або іншому владному підпорядкуванні відповідач (страховик) та позивач (застрахована особа) не знаходяться, тому що їх відносини засновані на наявності взаємних рівних прав та обов’язків –позивач є інвалідом Чорнобильської катастрофи (при чому з вини держави) і у зв’язку з цим має право на отримання від відповідача державної та додаткової пенсій, а відповідач, в свою чергу повинен позивачу призначати та сплачувати ці пенсії не нижче мінімальних розмірів, встановлених законом. Наявність у відповідача тимчасового статусу органу виконавчої влади (тобто суб’єкта публічного права) не означає автоматичної наявності у нього владних повноважень щодо позивача, тому що частиною 2 статті 2 ЦК України чітко встановлено, що учасниками цивільних відносин є, зокрема, держава Україна та інші суб’єкти публічного права ; а частиною 1 статті 167 ЦК України встановлено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин . До податкових або бюджетних відносин відносини з пенсійного страхування теж не відносяться, тому що частинами 4 та 5 статті 18 Закону чітко встановлено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, вони не можуть зараховуватися до Державного бюджету України або бюджетів інших рівнів, і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені Законом. До того ж спірні правовідносини регулюються не законами про оподаткування і не Бюджетним кодексом України, а окремими законами («Законом про ЧАЕС»та Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»), які відноситься до актів цивільного законодавства. Крім того, в Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 було чітко зазначено, що питання виплати пенсій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших виплат, передбачених «Законом про ЧАЕС», не можуть регулюватися бюджетним законодавством, зокрема, Законами про Державний бюджет України.

Крім того, на думку суду, до спірних правовідносин повинна застосовуватися і стаття частина 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ (що діє до сих пір і не була скасована), якою передбачено наступне :

« Суми пенсії , не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком .»

Посилання на застосування вказаних положень лише щодо «нарахованих»сум пенсій ця норма закону не містить. Тому зі змісту цієї норми закону вбачається, що без обмеження будь-яким строком повинні сплачуватися будь-які суми пенсії, які своєчасно не були одержані пенсіонером саме з вини органу, що призначає та сплачує пенсію –тобто як ті суми пенсії, які були нараховані, але не були сплачені, так і ті суми пенсії, які не були нараховані з вини органу Пенсійного фонду ( в т.ч. внаслідок його протиправних дій), але відповідно до закону повинні були нараховуватися та сплачуватися пенсіонеру.

В той же час суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав (зобов’язання сплатити суми пенсії у конкретних розмірах) не кореспондується з нормами чинного законодавства, тому що, розглядаючи справу в порядку адміністративного судочинства стосовно перерахунку та виплати сум пенсії суд може в разі визнання дій відповідача - суб’єкта владних повноважень протиправними зобов’язати здійснити перерахунок та виплату належних сум пенсії відповідно до певних норм закону, а не ухвалювати постанову про стягнення конкретних сум пенсії, що відноситься до виключних повноважень органів Пенсійного фонду.

Таким чином, задовольняючи позов частково, суд вважає, що відновити порушені права позивача необхідно шляхом ухвалення постанови про визнання протиправними відповідних дій відповідача та зобов’язання його здійснити відповідний перерахунок та виплату позивачу належних йому сум пенсії відповідно до вимог закону.



Пунктом 8 частини 6 статті 183-2 КАС України (якою КАС України був доповнений згідно Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI) встановлено, що у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов’язок відповідача виконати постанову негайно.

Абзацом 9 частини 1 статті 256 КАС України (в редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI) встановлено, що постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.

Абзацом 7 пункту 4 статті 163 КАС України (яким пункт 4 статті 163 КАС України був доповнений згідно Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI) встановлено, що в резолютивній частині постанови суду має бути зазначено встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 50, 54, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтями 28 частиною 1 абзацом 1, 42 частиною 3, 45 частиною 4 абзацом 1, Закону України "Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування», статтею 87 частиною 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтями 8-11, 15, 18 частиною 1 пунктом 4, 159-163, 167, 183-2, 185, 186, 256 частиною 1 абзацом 9 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханов Луганської області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 за період з 12.01.2005 р. по 05.10.2006 р. основного розміру його пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, що стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, в менших розмірах, ніж передбачено частиною 4 статті 54 та статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханов Луганської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, призначивши йому за період з 12.01.2005 р. по 05.10.2006 р. основний розмір його пенсії в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 (сімдесяти п’яти) % мінімальної пенсії за віком, виходячи з того, що мінімальна пенсія за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом в місяці, за який нараховуються вказані основна та додаткова пенсії,

та виплатити ОСОБА_1 донараховані в результаті цього перерахунку суми пенсії.

Постанова підлягає негайному виконанню.

"23" лютого 2011 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Проте, згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, у даному випадку не застосовується, а тому керуючись ст. ст. 19, 22 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 162, 163, 183-2, 256 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:


Позов задовольнити.