Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді – Ковалевича С.П.
Суддів – Григоренка М.П., Оніпко О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку пиьмового провадження справу за апеляційною скаргою управління ПФ України в місті Рівне на постанову Рівненського міського суду від 28 квітня 2009 р. в справі за позовом ____________________________ до управління ПФ України в м.Рівне Рівненської області про визначення протиправними дій та рішень, зобов»язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Рівненського міського суду від 28 квітня 2009 року позов задоволено частково: зобов»язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяна здоров»юв розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з дня звернення з 3 лютого 2009р.
У задоволенні позову _________________ до Управління ПФ України в м.Рівне про проведення у подальшому перерахунку пенсії ураза підвищення розміру мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідає розміру прожиткового мінімуму – відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
У поданій на дану постанову апеляційній скарзі відповідач посилається на її незаконність через порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення , яким в задоволенні заявленого позову відмововити повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи,колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соц.. захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основня положення щодо реалізації Конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров»я , створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соц..захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соц.. захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 , які є інвалідами 2 гр., призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду , заподіяну здоров»ю, у розмірі 75% мін. Пенсії за віком.
Згідно з ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соц.. захист громадян потерпілих, внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи , щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мін. Пенсій за віком.
За таких обставин , правильним та таким, що відповідає Закону , є висновок суду першої інстанції , що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мін. Пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75% мін. Пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору , крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 КУ).Відповідно до ч.2 ст.19 КУ органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Згідно з положенням ч .4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України , закону України , міжнародному договору , згода на обов»язковість надана ВР України , або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу .
Отже , за Конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку , щл при визначенні розміру пенсії позивачеві підлягають застосуванню ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соц..захист громадян , як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч.5 ст54 ЗУ «Про статус і соц.. захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності , що настала внаслідок каліцтва чи захворювання , і пенсії у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської Катастрофи визначається КабМіном України , оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній , встановлюючи такий порядок , може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же законом.Тобто, Кабмін Україїни повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього закону .
Зі ст.. 50 та 54 ЗУ «Про статус і соц.захист…» вбачається ,що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду , заподіяну здоров»ю , за основу їх нарахування береться мін. Пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мін. Пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст . 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування », іншого нормативно-правового акту , який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене,правильним є висновок суду першої інстанції неприйняття до уваги положень ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування », відповідно до якої мін. Розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч.1 цієї ж статті , застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мін. Розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем Конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду , заподіяну здоров»ю , виходячи з розміру мін. Пенсії за віком , як це встановлене ст.. 50 та 54 Закону.
Таким чином висновок суду першої інстанції про неправомірність дій управління ПФ України в м. Рівне Рівненської області , щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов»язанні провести перерахунок, призначеної позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії є вірним .
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку , що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу УПФУ в місті Рівне Рівненської області відхилити .
Постанову Рівненського міського суду Рівненської обл.. від 28 квітня 2009 р. залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду та ішення суду першої інстанції набирає законної сили з моменту винесення ухвали Апеляційного суду .
Ухвала Апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Список форумів
Вхід
Реєстрація
Пошук
