Пенсії та закони

Конституційний Суд України 27 лютого 2020 року ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс).

Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551–ХІІ (далі – Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Вказаними положеннями Закону № 3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).

Конституційний Суд України підкреслив, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов’язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов’язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Водночас невиконання державою соціальних зобов’язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави.

«Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов’язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації», – зазначається у Рішенні.

Ухвалюючи Рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Конституційний Суд України вважає, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричинює юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що не відповідає Конституції України.

Положення, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Конституційний Суд України (Офіційний вебсайт)

Это хорошо. Но у нас же вроде ничего не изменилось в худшую сторону.
Странно, что подобных решений не выносили раньше, когда все суммы чернобыльских выплат отдали на откуп Кабмину.

Конституційний суд визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу про відповідальність суддів за завідомо неправосудні вироки.

"Конституційний Суд 11 червня 2020 року, ухвалив рішення № 7-р/2020 у справі № 1-305/2019(7162/19)
за конституційним поданням 55 народних депутатів щодо відповідності Конституції статті 375 Кримінального кодексу. Цим рішенням суд визнав неконституційною оспорювану статтю".
Статтею 375 ККУ встановлено кримінальну відповідальність суддів за постановлення "завідомо неправосудного" вироку, рішення, ухвали або постанови.

Автори клопотання наголошували, що сполучення слів "завідомо неправосудного" є оцінним, його зміст законодавчо не визначений, що не забезпечує передбачності застосування оспорюваної норми кодексу.

На думку нардепів, стаття 375 ККУ суперечить принципу верховенства права, що порушує вимоги низки статей Конституції.

КС у свою чергу дійшов висновку, що в статті 375 ККУ не встановлено критеріїв, за якими можна визначити, який вирок, рішення, ухвала або постанова судді чи суддів є "неправосудними", а також не розкрито змісту сполучення слів "завідомо неправосудний", що може призвести до неоднозначного розуміння складу злочину, кваліфікацію якого здійснено за цією нормою.

Судді також наголосили, що стаття 375 ККУ має відповідати вимогам юридичної визначеності, ясності, недвозначності та передбачності. А встановлення кримінальної відповідальності за постановлення "завідомо неправосудного" судового рішення створює ризики та можливості для впливу на суддів.

На думку КС, конституційні приписи щодо незалежності суддів нівелюються внаслідок юридичної невизначеності статті 375 ККУ.

Суд також відтермінував втрату чинності цієї статті на 6 місяців. Верховна Рада має привести нормативне регулювання, встановлене цією статтею у відповідність із Конституцією та рішенням КС.

Рішення КС є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскарженим.

Количество пенсионеров может увеличиться на миллион. Конституционный суд рассматривает законность реформы 2017 года

Суд перевірить на конституційність законодавчий припис щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для обчислення виплат за рішеннями суду

Перший сенат 10 грудня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Невмержицького Олексія Павловича.

Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Алла Олійник виклала зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.

Суддя-доповідач повідомила, що Невмержицький О.П. звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність Конституції України частину другу статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ від 9 листопада 2023 року № 3460–ІХ (далі – Закон № 3460), якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовують як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.

Невмержицький О.П. є пенсіонером, який не працює, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – Управління), проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 4 жовтня 2021 року зобов’язав Управління нарахувати та виплатити Невмержицькому О.П. доплату до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796–ХІІ (далі – Закон № 796), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам на відповідний календарний рік.

У 2024 році він звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просив, зокрема, визнати протиправними дії Управління, вчинені на виконання рішення суду, що призвели до зменшення його пенсії з 1 січня 2024 року, незаконного здійснення перерахунку та утримання з нього добровільно виплаченої пенсії за певний період у 2024 році, а також скасувати рішення Управління від 23 листопада 2024 року про перерахунок пенсії.

Житомирський окружний адміністративний суд заяву Невмержицького О.П. залишив без задоволення. Не погоджуючись із висновками ухвали суду першої інстанції, він оскаржив її в апеляційному порядку. Апеляційний суд скаргу заявника залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу було подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

На думку заявника, оспорюваний припис Закону № 3460 не відповідає статті 21, частинам першій, другій статті 24 Конституції України, «а саме принципу „рівності“ осіб (людей), в тому числі заявника, в порівнянні з іншими непрацюючими пенсіонерами, які проживають на території радіоактивного забруднення та які отримують підвищення до пенсії не на підставі судового рішення, а на підставі „прямого та безальтернативного“ виконання Державою в особі своїх уповноважених органів обов’язку», встановленого статтею 39 Закону № 796.

Автор клопотання також наголошує, що після застосування оспорюваного припису Закону № 3460 фактично більше ніж у чотири рази йому зменшено розмір доплати до пенсії, визначений статтею 39 Закону № 796, а тому, на його думку, частина друга статті 8 Закону № 3460 порушує його право власності, не відповідає принципу юридичної визначеності та позбавляє його легітимних очікувань на отримання відповідних доплат.

Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.

На пленарному засіданні був присутній постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.

Відеозапис засідання можна переглянути на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.

Індексація пенсійних виплат: Суд розглядав справу за конституційною скаргою Дудкевича Е.В.

Перший сенат Конституційного Суду України розглядає конституційність положень Закону № 1058 та Закону № 2710, що обмежують перерахунок пенсій військовослужбовців.

Перший сенат 4 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Масюка Петра Михайловича.

Як зазначив суддя-доповідач у справі Юрій Барабаш, заявник звернувся до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на конституційність абзац четвертий частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058–IV (далі – Закон № 1058), пункт 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710–ІХ (далі – Закон № 2710), які застосовані в остаточному судовому рішенні у його справі, а саме у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону № 1058 щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій у спосіб збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

В абзаці четвертому зазначеної частини статті 42 Закону № 1058 передбачено, що «розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини».

Пунктом 8 «Прикінцеві положення» Закону № 2710 встановлено, зокрема, що у 2023 році частина друга статті 42 Закону № 1058, стаття 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

Заявник твердить, що нормативне регулювання оспорюваних положень законів № 1058 та № 2710 порушує «право на соціальний захист, принцип рівності усіх перед законом, не забезпечує військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, рівними та належними умовами соціального захисту». На його переконання, оспорювані положення цих законів є неконституційними, оскільки звужують обсяг та зміст існуючих прав вказаних осіб через встановлення обмеження індексації пенсії, що призводить і до обмеження пенсії у максимальному розмірі. Це створює дискримінацію порівняно з особами, яким пенсію призначено за аналогічними нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262–XII.

Суддя-доповідач поінформував, що Друга колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження у цій справі щодо конституційності пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2710.

Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.

ДЖЕРЕЛО

Конституційний Суд перевіряє норму про виплати особам з інвалідністю внаслідок війни до Дня Незалежності

Перший сенат Конституційного Суду України 24 червня на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Савченка Віктора Миколайовича. Про це повідомили у КСУ.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Петро Філюк зазначив, що Перший сенат Конституційного Суду України відкрив конституційне провадження та визначив, що предметом конституційного контролю в цій справі є частина п’ята статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 22 жовтня 1993 року № 3551–ХІІ (далі – Закон № 3551) у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ від 20 березня 2023 року № 2983–ІХ (далі – Закон № 2983).
Згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону № 2983 „щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України“.
Суддя-доповідач поінформував, що заявник просить перевірити оспорюване положення на відповідність частині другій статті 3, частині п’ятій статті 17, частинам другій, третій статті 22, частинам першій, третій статті 46, статті 64, частині першій статті 68, пунктам 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України.
Суддя також повідомив, що на розгляді Другого сенату Конституційного Суду України знаходиться об’єднана в одне конституційне провадження справа за конституційними скаргами Писаренка М. О. та Нагаєва І. С. з тим самим предметом конституційного провадження.
Суд дослідив матеріали справи і перейшов до закритої частини пленарного засідання.