Без комментариев, только
Про таке явище, як корупція (яку ще називають „корозією влади”), в нашій державі постійно згадує чи не кожен громадянин. Хтось вважає, що це явище в Україні процвітає, хтось думає, що його взагалі не існує або ж воно є досить непомітним.
Водночас, що ж означає поняття „корупція” з правової точки зору відомо не всім.
Незаперечним є те, що, як із будь-якими іншими „хворобами” держави та суспільства, з корупцією потрібно боротись. Корупція є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, розв’язання якої для багатьох країн є надзвичайно важливою справою. Правовий механізм боротьби з цим негативним явищем у нашій державі міститься в Законі України „Про боротьбу з корупцією”, прийнятому Верховною Радою 5 жовтня 1995 року.
Корупція - це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Крім того, цей Закон виділяє таке поняття, як „корупційні діяння”. Корупційними діяннями є: незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною, яка є істотно нижчою від їх фактичної вартості; одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством. За корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією, можуть нести відповідальність державні службовці, міністри (в тому числі Прем’єр-міністр України), депутати рад всіх рівнів, посадові особи місцевого самоврядування, військові посадові особи Збройних Сил України та інших військових формувань (крім військовослужбовців строкової служби).
Тож під дію Закону України „Про боротьбу з корупцією” підпадають посадові особи, наприклад, секретарі сільських рад, керівники управлінь та відділів міських рад народних депутатів, голови і керівники управлінь та відділів районних і обласних державних адміністрацій. Тобто, прибиральницю, двірника чи лікаря-травматолога за корупційні діяння не можна притягнути, адже їхня діяльність не підпадає під дію Закону „Про боротьбу з корупцією”. Водночас, до відповідальності можна притягнути керівників управління житлово-комунального господарства чи управління охорони здоров’я міської ради.
Автор: Микола Глотов, юрист-консультант РОГО КВУ
Організація: КВУ м. Рівне
Дата: 07.05.2007