Vaevin писал(а):
В ходе обсуждения у меня возник вопрос. Если законодательный акт (вчастности Постановление КМУ) отменен, но вместо него не принят другой, то действуют ли положения отмененного акта?
Вы имеете ввиду
ПКМУ №1???Что должны были принять
вместо :
П О С Т А Н О В А
від 3 січня 2002 р. N 1
Київ
Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету
П
iдвищили на 6 лет, наелись,достаточно :crazy: :bad:
Однако:
П О С Т А Н О В А
від 16 липня 2008 р. N 654
Київ
Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 862 від 24.09.2008 )
ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. N 1 "Про підвищення розмірів
2. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 р. N 1350 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців,.
Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 р. N 895 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців,
. Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 2007 р. N 684 "Про поліпшення матеріального забезпечення окремих категорій населенн
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 р. N 1062 "Про підвищення рівня матеріального забезпечення окремих категорій населення"
В некоторых случаях не действуют положения...не отмененного НПА:У чинності актів державного управління розрізняють чотири юридичні стани:
1)припинення;
2)зупинення;
3)зміна;
4)скасування їх дії.
Припинення - дія закономірна, вона не зумовлена будь-якими подіями.
Підстави для припинення дії актів:
а) загальним є правило, що із введенням у законну силу нового акта державного управління автоматично припиняє свою силу акт з того самого питання, виданий раніше, хоча б у новому і не містилася вказівка на його припинення. На практиці ж для формального припинення застарілих актів вироблена процедура, що включає стани, які вказані вище;
б) закінчення строку, на який було видано акт;
в) досягнення мети, поставленої перед актом (реалізація правових відносин, виконання приписів акта та ін.);
г) зникнення адресата акта (ліквідація юридичної особи, смерть носія прав та обов’язків).
Зупинення, як і скасування актів державного управління, обумовлюється їх незаконністю, передбачає ліквідацію порушень у порядку, передбаченому Конституцією, іншими законами.
Зупинення дії незаконних актів - тимчасовий правовий захід, що передує процесу оспорювання законності акта в судовому порядку. Сперечання між адміністративними органами, між ними, і іншими громадянами, між ними і органами місцевого самоврядування вирішуються у суді. Так, органи місцевого самоврядування мають право звертатися з позовом до загального або арбітражного суду щодо визнання недійсними актів інших державних органів і до прийняття судом рішення зупиняють дію оскаржуваний актів на підвідомчій території (ст.59 Закону України від 21.05.97 «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Зупинення дії незаконних актів державного управління є прерогативою також органів з надвідомчими наглядовими повноваженнями. Таким є зупинення актів, пов’язане з фактом принесення прокурором протестів у порядку загального нагляду на незаконні акти.
Зміна приписів акта може виявлятися стосовно заперечних актів, коли є потреба доредагувати, уточнити та доопрацювати окремі приписи цих загалом правомірних актів.
Скасування правового акта виявляється у визнанні нечинним цілого акта або окремих його приписів, положень.
Скасовувати неправомірні нормативні акти можуть Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів України, суди - загальної юрисдикції та арбітражні, міністерства, відомства, голови місцевих державних адміністрацій, Ради народних депутатів, їх виконкоми виданням відповідних актів державного управління.
Відповідно до ст.13 Закону України від 16.10.96 «Про Конституційний Суд України» (із змінами і доповненнями, внесеними Рішенням Конституційного суду України від 23.06.97 N 2-зп) Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.