Пенсії та закони

Конституційний Суд України 27 лютого 2020 року ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс).

Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551–ХІІ (далі – Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Вказаними положеннями Закону № 3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).

Конституційний Суд України підкреслив, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов’язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов’язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Водночас невиконання державою соціальних зобов’язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави.

«Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов’язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації», – зазначається у Рішенні.

Ухвалюючи Рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Конституційний Суд України вважає, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричинює юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що не відповідає Конституції України.

Положення, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Конституційний суд визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу про відповідальність суддів за завідомо неправосудні вироки.

"Конституційний Суд 11 червня 2020 року, ухвалив рішення № 7-р/2020 у справі № 1-305/2019(7162/19)
за конституційним поданням 55 народних депутатів щодо відповідності Конституції статті 375 Кримінального кодексу. Цим рішенням суд визнав неконституційною оспорювану статтю".
Статтею 375 ККУ встановлено кримінальну відповідальність суддів за постановлення "завідомо неправосудного" вироку, рішення, ухвали або постанови.

Автори клопотання наголошували, що сполучення слів "завідомо неправосудного" є оцінним, його зміст законодавчо не визначений, що не забезпечує передбачності застосування оспорюваної норми кодексу.

На думку нардепів, стаття 375 ККУ суперечить принципу верховенства права, що порушує вимоги низки статей Конституції.

КС у свою чергу дійшов висновку, що в статті 375 ККУ не встановлено критеріїв, за якими можна визначити, який вирок, рішення, ухвала або постанова судді чи суддів є "неправосудними", а також не розкрито змісту сполучення слів "завідомо неправосудний", що може призвести до неоднозначного розуміння складу злочину, кваліфікацію якого здійснено за цією нормою.

Судді також наголосили, що стаття 375 ККУ має відповідати вимогам юридичної визначеності, ясності, недвозначності та передбачності. А встановлення кримінальної відповідальності за постановлення "завідомо неправосудного" судового рішення створює ризики та можливості для впливу на суддів.

На думку КС, конституційні приписи щодо незалежності суддів нівелюються внаслідок юридичної невизначеності статті 375 ККУ.

Суд також відтермінував втрату чинності цієї статті на 6 місяців. Верховна Рада має привести нормативне регулювання, встановлене цією статтею у відповідність із Конституцією та рішенням КС.

Рішення КС є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскарженим.