Дмитрий Исаев писал(а):
Ведь есть-же там представители из разных областей( которых так тут возносили и хвалили) вот и спросите у них, КАКУЮ СВИНЬЮ ОНИ ГОТОВЯТ???
з подачі доповідної записки Міністра фінансів України Ярошенко Ф. О. № 31-07330-3-10/4353 від 22.06.2011 р. розпочинається широкомасштабний кримінальний злочин в порушення Конституції та Законів України організований Прем’єр-міністром України Азаровим М. Я., який долучив до зазначеного зговору Віце-прем’єр-міністра України - Міністра соціальної політики України Тігіпка С. Л., Міністра юстиції України Лавриновича О. В., Голову правління Пенсійного фонду України Зайчука В. О., крім того зроблено намагання втягнути до злочину (фактично підпорядкувати собі) незалежне судову гілку влади, тому одночасно надано доручення Голові Верховного Суду України Онопенку В. В., та Голові Вищого адміністративного суду України Пасенюку О. М..
Зазначене доручення прийняв для виконання в. о. Голови Вищого адміністративного суду України Ліпський Д. В. (який крім посади заступника Голови ВАС України, являється суддею третьої судової палати). Зазначений керівник вищої ланки судової гілки влади долучився до зговору та видав «протиправний» інформаційний лист № 1091/11/13-11 від 22.07.2011 р. (який особисто підписав) направлений Головам апеляційних адміністративних судів для безумовного виконання. Спеціаліст прочитавши висновки зроблені зазначеним листом повинні зробити висновки що положення статей 6, 8, 16, 19, 22, 60, 64, 92, 124, 126, 129, 150, 152 Конституції України призупинені (скасовані), а рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008, № 26-рп/2008, № 19-рп/2010, а норми Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України» «не являються обов'язковими до виконання» на території України, та «можуть бути оскаржені».
В. о. Голови Вищого адміністративного суду України Ліпський Д. В. показав повну юридичне необізнаність (або ігнорування законодавства), готовність вступити в широкомасштабний «зговір» з вищими керівниками виконавчих органів влади. Отримавши доручення Прем’єр-міністра України Азарова М. Я., пан Ліпський Д. В. повинен був додержуватися норм матеріального та процесуального права, та висновків Конституційного Суду України, а маючи сумнів відповідності статті 7 Закону 3491-17 положенням, які вже визнані неконституційними, та скасовані, тому у відповідності статті 9 (ч. 5) Кодекс адміністративного судочинства України (введеного в дію Законом України № 2747-IV від 06.07.2005 р. - надалі КАС України), яка передбачає: «У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта», тому повинен був надіслати доповідну записку Голові Верховного Суду України Онопенко В.В., якою повідомити про втручання керівників виконавчої влади у діяльність незалежного суду, та звернутися до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення статті 7 Закону 3491-17, та відповідності викладеної нею положення такими, що визнані неконституційними (тобто на момент затвердження скасованими) рішеннями Конституційного Суду України № 10-рп/2008, № 26-рп/2008, № 19-рп/2010.
Шановний Олександр Михайлович, прошу негайно повідомити Голів апеляційних адміністративних судів про неправомірність висновків інформаційного листа № 1091/11/13-11 від 22.07.2011 р., а стосовно перевищення влади та службових повноважень заступником Голови Вищого адміністративного суду України Ліпським Д. В. (під час виконання ним обов’язків Голови) у вигляді порушень зазначених норм матеріального та процесуального права, вимушені звернутися до Вищої кваліфікаційна комісія суддів України із скаргою щодо неправомірної поведінки в.о. голови суду. Досконале слідство покаже наявний зговір з вищим керівництвом виконавчої влади України, які в порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яку в 1950 р. підписали Уряди держав – членів Ради Європи, та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.), положень Конвенції про права інвалідів (яку прийняла Генеральна Асамблея ООН, та ратифікована Законом України № 1767-VІ від 16.12.2009 р.), положень Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року (яка ратифікована Законом України № 334/96-ВР від 12.07.1996 р.), та підтверджена положеннями Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 36/95-ВР від 08.02.1995 р., положеннями Конституції України, положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 р., положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. організували широкомасштабний злочин проти непрацездатних інвалідів-ліквідаторів, яким ДЕРЖАВА гарантувала повне відшкодування збитків за роботу по наказу ДЕРЖАВИ в ЗОНІ відчуження під дією надмірного рівня іонізуючого випромінювання, що визвало стійку інвалідність з цілим букетом тяжких невиліковних хвороб, лікування яких інвалідам-ліквідаторам безкоштовно не надається навіть в спеціалізованих чорнобильських клініках.
15-11-2011, 10:59
Список форумов
Вход
Регистрация
Поиск
