Пенсії та закони

Позивач: Особа_1інвалід ІІІ групи ЧАЕС (звільнений від сплати держмита)


Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в
Харківській області; Код ЄДРПОУ 14099344
пл. Свободи 5, Держпром, 3 під., 2 пов.; м. Харків; 61022
Тел. 7051796, 7051766, е-mail gu@pfu.ic.kharkov.ua



АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА

1. Я, Особа_1 (надалі «Позивач»), будучи військослужбовцем (особою начальницького складу органів внутрішніх справ) приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, внаслідок чого отримав ядерну шкоду здоров’ю, що в подальшому привело до втрати працездатності – станом на сьогодення я втратив 60 % працездатності і є інвалідом 3-ої групи ЧАЕС та війни. І це не є остаточним – всі ліквідатори (особи які прийняли безпосередню участь в погашенні пожару на самій АЕС, зниженні радіоактивності до відносно допустимої в зоні Чорнобильської катастрофи) до самої смерті знаходяться під впливом дії іонізуючого випромінювання, отриманого в той час. Всі ми вмираємо з довідкою, що наша смерть пов’язана з дією іонізуючого випромінювання – ми всі приречені, мені не відомо випадків смерті ліквідаторів від іншої причини.
Фактично моє життя, як повноцінної, здорової людини, закінчилося після повернення з зони ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Я став інвалідом. Держава зобов’язалася відшкодувати шкоду, завдану мені за пошкодження здоров’я, втрату працездатності. Держава прийняла абсолютно чіткі, наповнені конкретним, зрозумілим для мене змістом, мінімальні гарантії відшкодування шкоди в разі якщо остаточна дія іонізуючого випромінювання, отримана мною під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, понівечить моє життя, зробить інвалідом. Але зараз, коли я вже втратив працездатність, і десятки болячок фактично унеможливлюють моє звернення до суду, я вимушений проходити судову процедуру і доказувати, що в Україні закони не мають зворотної дії, що 22 стаття Конституції України гарантує: «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод», що ч. 6 ст. 9 КАС України встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору, що в інваліда ЧАЕС та війни не можливо ніякими постановами, законами, зменшити розмір вже існуючої мінімальної пенсії. Що гарантія держави на отримання мною пенсії при настанні у мене інвалідності ЧАЕС, це не моє право, яке я повинен доказувати і відстоювати в судах, а це обов’язок держави.
2. Я стверджую, що станом на 28.06.1996 року, коли на п’ятій сесії Верховної Ради України була прийнята Конституція України, у держави Україна існував обов’язок переді мною, як учасником ліквідації Чорнобильської аварії, в разі критичної втрати працездатності від дії іонізуючого випромінювання, сплачувати мені при третій групі інвалідності ЧАЕС та війни 8,5 мінімальних пенсій за віком, які дорівнювали мінімальному споживчому бюджету, склад якого в кількісному еквіваленті затвердив Кабінет Міністрів України (надалі КМУ), ще в 1991 році, при цьому із них 6,0 мінімальних споживчих бюджетів складала державна пенсія, 0,5 споживчих бюджетів дорівнювала додаткова пенсія за шкоду здоров’ю і 2,0 споживчих бюджети складала доплата до пенсії як інваліду війни.
Цей обов’язок, в силу статей 16, 21 та 22 Конституції України, в відношенні усіх інвалідів ЧАЕС є конституційним, а починаючи з 12 липня 1996 року, часу прийняття Верховною Радою України Закону України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР від 12.07.96 р.), він став абсолютним (п. 1 статті ІV Конвенції).
Для 2-ї групи інвалідності ЧАЕС та війни мінімальний розмір належних мені до сплати пенсій не міг бути меншим ніж 12,25 мінімальних споживчих бюджетів (відповідно 8,0 + 0,75 + 3,5 = 12,25).
Для першої групи інвалідності ЧАЕС та війни мінімальний гарантований державою розмір пенсій складав 15 мінімальних споживчих бюджетів (10,0 + 1,0 + 4,0 = 15,0).

З 01.11.2000 року, коли почав діяти Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (Закон № 2017-III від 5.10.2000 р.), мінімальний розмір пенсії за віком визнаний основною державною соціальною гарантією, яка встановлюється законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (ст. 17 Закону № 2017-III), при цьому ця соціальна гарантія не може бути нижчою від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Сам прожитковий мінімум визначений базовим державним соціальним стандартом (ст. 6 Закону № 2017-III), тобто зміст мінімального споживчого бюджету та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, став тотожнім, надаю відповідні цитати з законів:
Мінімальний споживчий бюджет — це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини (ст. 1 Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет»).
Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування (далі — набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі — набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі — набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 Закону України «Про мінімальний прожитковий мінімум»).
Для порівняння наведу таблицю:


Найменування продукту мінімальний споживчий бюджет прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність прожитковий мінімум для працездатних осіб
1. Хлібопродукти: 93,52 122,9 123,4
2 Картопля: 89,83 108 95
3. Овочі, баштанні: 106,09 96,4 110
4. Фрукти і ягоди: 67,65 5,1 64
5. Цукор, кондитерські
вироби: 28,14 22,5 37
6. Олія маргарин: 7,40 8,2 9,1
7. Масло вершкове: 5,94 3,9 5
8. М’ясопродукти: 49,51 27,2 53
9. Рибопродукти: 15,88 3,2 13
10. Молокопродукти: 232,94 118,6 143,5
11. Яйця, штук : 254,19 187,5 220
12. Алкоголь, л/спирт: 12,5 0 0
13. Тютюн, пачок (20 шт): 185 0 0

Таким чином, станом на 01.01.2001 року у держави Україна з’явився обов’язок переді мною, як учасником ліквідації Чорнобильської аварії, в разі критичної втрати працездатності від дії іонізуючого випромінювання, сплачувати мені при третій групі інвалідності ЧАЕС та війни 8,5 мінімальних пенсій за віком, які дорівнювали прожитковому мінімуму для працездатних осіб, склад якого в кількісному еквіваленті затвердив Кабінет Міністрів України (надалі КМУ), ще в 1991 році, при цьому із них 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб складала державна пенсія, 0,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб дорівнювала додаткова пенсія за шкоду здоров’ю і 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб складала доплата до пенсії як інваліду війни.
Для 2-ї групи інвалідності ЧАЕС та війни мінімальний розмір належних мені до сплати пенсій не міг бути меншим ніж 12,25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (відповідно 8 + 0,75 + 3,5 = 12,25).
Для першої групи інвалідності ЧАЕС та війни мінімальний гарантований державою розмір пенсій складав 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (10 + 1 + 4 = 15).

3. З серпня 2004 року, після того як Кабінет Міністрів України (надалі КМУ) прийняв Постанову № 894 від 13.07.2004 року «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", належна мені державна пенсія підлягала збільшенню на 12 %, таким чином, починаючи з 01.08.2004 року у держави Україна з’явився обов’язок переді мною, як учасником ліквідації Чорнобильської аварії, в разі критичної втрати працездатності від дії іонізуючого випромінювання, сплачувати мені при третій групі інвалідності ЧАЕС та війни 9,22 мінімальних пенсій за віком, які дорівнювали прожитковому мінімуму для працездатних осіб, склад якого в кількісному еквіваленті затвердив Кабінет Міністрів України (надалі КМУ), ще в 1991 році, при цьому із них 6 + 12% = 6,72 прожиткових мінімумів для працездатних осіб складала державна пенсія, 0,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб дорівнювала додаткова пенсія за шкоду здоров’ю і 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб складала доплата до пенсії як інваліду війни.
Для 2-ї групи інвалідності ЧАЕС та війни мінімальний розмір належних мені до сплати пенсій не міг бути меншим ніж 13,21 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (відповідно 8 + 12% + 0,75 + 3,5 = 13,21).
Для першої групи інвалідності ЧАЕС та війни мінімальний гарантований державою розмір пенсій складав 16,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (10 + 12 % + 1 + 4 = 16,2).
Ця постанова КМУ прийнята відповідно наданих Конституцією України КМУ повноважень і вона обов’язкова для виконання.

4. З 01.01.2006 року у держави з’явився обов’язок підвищити належну мені до виплати державну пенсію ще в 3,5 рази, відповідно до Постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, починаючи з 01.01.2006 року у держави Україна з’явився обов’язок переді мною, як учасником ліквідації Чорнобильської аварії, в разі критичної втрати працездатності від дії іонізуючого випромінювання, сплачувати мені при третій групі інвалідності ЧАЕС та війни 26,02 мінімальних пенсій за віком, які дорівнювали прожитковому мінімуму для працездатних осіб, при цьому державна пенсія складає (6 + 12 %) х 3,5 = 23,52 прожиткових мінімумів для працездатних осіб – основна пенсія, 0,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб дорівнювала додаткова пенсія за шкоду здоров’ю і 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб складала доплата до пенсії як інваліду війни.
Для 2-ї групи інвалідності ЧАЕС та війни мінімальний розмір належних мені до сплати пенсій не міг бути меншим ніж 35,61 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (відповідно (8 + 12%) х 3,5 + 0,75 + 3,5 = 35,61).
Для першої групи інвалідності ЧАЕС та війни мінімальний гарантований державою розмір пенсій складав 44,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб ((10 + 12 %) х 3,5 + 1 + 4 = 44,2).
Ця постанова КМУ прийнята відповідно наданих повноважень і вона обов’язкова для виконання.
5. Частина 1 статті 19 Конституції України беззаперечно передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Я не знаю жодного законодавчого акту в Україні, який би в тій чи інший ступені передбачав би судову процедуру примусу держави виконати абсолютні зобов’язання, взяті нею, державою Україна, по відшкодуванню особі, ліквідатору ЧАЕС, ядерної шкоди.
Я ввів в пошукову систему Єдиного державного реєстру судових рішень слова «пенсії ЧАЕС» і отримав відповідь, що в реєстрі наявні 53 198 судових рішень, в яких дії районних управлінь Пенсійного фонду України визнані не правовими, не законними. Це 53 198 голгоф, які пройшли понівечені ліквідатори ЧАЕС, «особи постраждалі від Чорнобильської катастрофи». І якість цих судових рішень така, що виникають питання про справедливість судової системи України. Так до 2008 року суди України, в тому числі і Верховний Суд України, стверджували, що розмір усіх пенсій ліквідаторів ЧАЕС, інвалідів з критичною втратою працездатності, відповідно до постанови КМУ від 2002 року, повинен бути меншим ніж прожитковий мінімум встановлений для бомжа, який ніколи нічого не робив для держави. Так в 2007 році прожитковий мінімум для усіх непрацездатних осіб становив 411 гривень, а інвалід ЧАЕС 1-ої групи, на думку суддів України, повинен був отримувати менше 220 гривен на місяць ( 11 х 19,92) ...
6. Також є як юридична, так і моральна проблема з встановленими судом рішеннями, якими компенсуються багаторічні понівечення державними органами, все одне, чи то КМУ, чи то УПФ, чи якийсь інший «орган центральної влади», зобов’язань держави по мінімальній компенсації ядерної шкоди здоров’я ліквідатору, яка привела до втрати працездатності. Як свідчить Єдиний державний реєстр судових рішень, останнім часом суди України почали обмежувати цей строк піврічним терміном. Таким чином судді чи то не знають, чи не хочуть знати, що стаття VI Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров’ю в тридцять років, і що ч. 6 ст. 9 КАС України зобов’язує адміністративний суд застосовувати саме положення міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, в разі наявного конфлікту норм актів. Це юридичний аспект. Моральний – в 1986 – 1990 році до зони Чорнобильської катастрофи, для подолання її наслідків, посилалися здорові люди, які були годувальниками своїх сімей. Із Чорнобиля вони всі повернулися каліками, яких іонізуюче випромінювання зробило смертниками. Як би там не було, але ліквідатори виконали свій обов’язок перед державою і держава прийняла на себе зобов’язання компенсувати втрату ліквідаторами здоров’я, працездатності. Є зрозумілим, що всі роки, поки державні органи протиправно не виконували взятих на себе державою зобов’язань, страждали інваліди, страждали їх родини. Це тяжко і незаконно, але для суду головним моральний аспектом повинно бути забезпечення, щоб в разі наступної техногенної катастрофи в Україні, а ми живемо в такий час і в такій країни, де це дуже можливо, держава мала моральне право посилати своїх громадян в зону лиха, в інтересах держави, в інтересах всього суспільства в цілому, і громадяни не тікали від такої держави по кущам...
7. Також держава не виконує своїх зобов’язань про виплату мені доплати до пенсії як інваліду війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 року.

З 23.11.1995 року, відповідно до Закону України № 458/95-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», я отримав право отримувати, як інвалід війни, наступні доплати до пенсії, цитата:
"Інвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам I групи — у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи — 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи — 200 процентів мінімальної пенсії за віком” - кінець цитати.
Але відповідач по справі, протиправно виплачує належну мені, як інваліду війни, доплату до пенсії в значно меншому розмірі – відповідно до Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 2939-IV від 05.10.2005 року (надалі Закон № 2939-IV), який значно зменшив розмір підвищення пенсій для всіх інвалідів війни, право на отримання доплати у яких виникло після 01.01.2006 року. Але в мене право на доплату виникло до 01.01.2006 року, тому на мене не може розповсюджуватися дія Закону № 2939-IV.
Це напряму заборонено статтею 22 Конституції України. Законодавець має право вносити зміни до законів України, але ці зміни не можуть звужувати обсяг прав і пільг тих, в відношенні кого ці закони діяли в попередніх редакціях. Це головний принцип права.
8. Суди, особливо ВАС України і ВСУ України якось драматизують питання про те, хто повинен відповідати за понівечення прав інвалідів. Зрозуміло, що відповідно до абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України (надалі ПФУ), затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001 (121/2001), згідно якого Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, саме на ПФУ покладено відповідний обов’язок, який ПФУ в відношенні військовослужбовців ігнорував. При цьому, відповідно до п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8 - 2, саме на управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, покладено завдання забезпечення призначення та виплати пенсії. Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення УПФ призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідно до чинного законодавства.
Також цілком зрозуміло, що для МВС цей Указ президента не указ, тому, як рахують суди, в світлі переглянутих мною справ по пенсійному забезпеченню інвалідів ЧАЕС – військовослужбовців, з Реєстру, тільки з 2007 року, відповідно до ст. 99 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України. Зрозуміло, що розпорядження Пенсійного фонду України за № 15557/02-50 від 29.01.2007 р., адресоване ВАТ «Державний ощадний банк України» щодо заборони прийняття від силових міністерств та відомств доручень щодо виплати пенсій на виконання судових рішень, в якому зазначено, що з 1 січня 2007 року органи Пенсійного фонду України виконують функції з призначення і виплати пенсій за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»; Законом України від 03.04.2007 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якого ст. 10 вказаного Закону викладено в редакції:
«Стаття 10. Органи, які здійснюють пенсійне забезпечення. Призначення і виплата пенсій особам, зазначених у ст. 1-2 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом України», було своєчасно не виконано.
Зрозуміло, що механізм передачі МВС України органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій встановленого порядком передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою КМУ від 02.11.2006 року № 1522, був зірваний, тому МВС України фактично вибуло як сторона виконавчого провадження з нарахування пенсій значно пізніше, ніж передбачено законом, але його правонаступником, в любому випадку, навіть якщо враховувати тільки положення ст. 99 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Тому воно і є належним відповідачем починаючи з 12 липня 1996 року, часу коли Україна приєдналася до Конвенції, бо з цього часу українські суди зобов’язані забезпечити можливість особам, здоров’ю яких Чорнобильською катастрофою завдана ядерна шкода, реалізувати на протязі мінімум 30 років після Чорнобильської аварії свої права на відшкодування ядерної шкоди без порушення роздільних судових розглядів в відповідності з походженням коштів, наданих для такого відшкодування (Статті V (В) та VI Конвенції).
9. Таким чином мій позов зводиться по суті тільки до одного – чи повинні в Україні виконуватися Конституція України і Віденська конвенція, закони прийняті відповідно до Конституції, і в частині, в якій вони не суперечать їй, чи ні.
І останнє, всі ліквідатори ходять під лезом раптового погіршення стану здоров’я, переводу на вищу групу інвалідності і навіть раптової смерті, що унеможливлює новий судовий розгляд, в зв’язку з змінами групи інвалідності. В цьому випадку страждають як самі ліквідатори, так і родини померлих ліквідаторів, тому я прошу суд захистити мене від свавілля відповідача і в разі погіршення стану мого здоров’я, отримання мною іншої групи інвалідності, для чого прийняти рішення, в якому встановити мінімум, менше якого відповідач не зможе нараховувати і сплачувати належні мені пенсії, доплату до пенсії, в разі переходу мною до іншої групи інвалідності.

Мені не відома жодна дія, яку б відповідач по справі зробив щодо забезпечення виконання свого обов'язку щодо нарахування та виплати належних мені основної та додаткової пенсій, доплати до пенсії як інваліду війни. Також, передивившись декілька тисяч вже вирішених судами України аналогічних адміністративних справ із Реєстру, я не знайшов жодної справи, після 2009 року, в якій би відповідач навів би якісь юридично зрозумілі підстави для виправдання своєї бездіяльності по виконанню покладеного на нього державою обов’язку щодо виплати належних мені пенсій в повному об’ємі.
І не потрібні рішення Конституційного Суду України для того, щоб визнати, що закон не має зворотної дії в часі, тому він не може розповсюджуватися на вже наявні на момент його прийняття правовідносини в частині звуження прав громадян. Це напряму заборонено Конституцією України...
Але відповідач, користуючись моїм тяжким станом здоровя (я є інвалідом ЧАЕС 2-ої групи), порушує цю і інші норми Конституції України і не виконує покладених на нього зобовязань держави...
На підставі всього вищенаведеного, в відповідності до статей 3, 8, 19, 21, 22, 56, 58, 64, 113, ч., ч. 2 та 3 ст. 116, 117 та 124 Конституції України, ст., ст. 6-14, 71, 99, 122, п. 2 ч. 1 ст. 183-2, ст., ст. 159-163, 167, 256 КАС України,

ПРОШУ СУД:
1. Визнати протиправним не виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області вимог щодо покладеного на них державою зобов’язань виплати належних Особа_1 пенсій, доплати до пенсій, як інваліду ЧАЕС та війни в повному обсязі.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виконувати вимоги Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 року в редакції до 2005 року, постанов Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 та № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в відношенні належних до сплати пенсій, доплати до пенсій інваліда ЧАЕС та війни 3-ої групи Особа_1 і встановити, що відповідач повинен на час існування для нього обов’язку по нарахуванню та сплаті пенсій, доплати до пенсії, сплачувати все в розмірі не меншому ніж:
- для третьої групи інвалідності ЧАЕС та війни - 26,02 мінімальних пенсій за віком, які дорівнюють прожитковому мінімуму для працездатних осіб;
- для 2-ї групи інвалідності ЧАЕС та війни – 35,61 мінімальних пенсій за віком, які дорівнюють прожитковому мінімуму для працездатних осіб;
- для 1-ї групи інвалідності ЧАЕС та війни – 44,2 мінімальних пенсій за віком, які дорівнюють прожитковому мінімуму для працездатних осіб.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату державної та додаткової пенсій, доплати до пенсій Особа_1, як інваліду ЧАЕС 3-ої групи, з урахуванням ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 року в редакції до 2005 року, постанов Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 та № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з липня 1996 року.
4. Допустити негайне виконання постанови в цілому, так як всі позовні вимоги базуються на прямих нормах Конституції України.

Одночасно заявляю такі клопотання:

 В зв’язку з тяжким станом здоров’я, проводити судовий розгляд адміністративного позову за моєї відсутності, в порядку скороченого провадження.
 Поновити строк звернення до адміністративного суду, якщо суд рахує його пропущеним, на підставі того, що цей адміністративний позов стосується справедливої компенсації з боку держави ядерної шкоди заподіяної моєму здоров’ю, що привело до втрати працездатності, інвалідності, яка відповідно до статті VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року передбачає строк позовної давності тридцять років.

Додатки:

1. Копія позовної заяви для відповідача (на 2 аркушах).
2. Копія пенсійного посвідчення – 2 екз.
3. Копія посвідчення учасника ліквідації з вкладкою – 2 екз.
4. Копія посвідчення інваліда війни – 2 екз.
5. Копія паспорту – 2 екз.
6. Копія доручення (тільки для суду).

Документом, підтверджуючим наявність підстав для звільнення від сплати судового збору є копія посвідчення учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії.

10 березня 2011 року
Особа_1

каково Ваше мнение.
ликвидатор 1гр. инвалидности уже добился 10 мин.пенсий (теоретически), то каков шанс исходя из вышеизложенного иска увеличить требования?
т.е.:
а объем пенсий (мин.песний)
б выполение требований недовыполненных обязательств не за 0,5 года по ныне действующему правилу а за весь предыдущий период исходя из исковых сроков Конвенции.
в стоит ли ждать исполнения решения суда по выплате 10 мин.пенсий

Заранее благодарен за ответ

Вообще-то уже есть тема:
http://pension-ua.flyfolder.ru/topic1283.html

Вообще то тема стара, мы сейчас не о ней - я по просьбе многих кинул прошедшую сотню судов форму.
К сожалению практически все решения луганских и макеевских судов срезаны апелляцией, мне известно только одно решение Донецкого апелляционного, который без рассмотрения апелляции по существу, оставил макеевское решение в силе.
Я выложил свой последний иск по этой теме только потому, что не успеваю отвечать всем по этому поводу в своих личках
Сама тема уже не актуальна, так как устарела
С уважением,
Игорь Бургас

Прошу внимания всех
Цитирую сообщение для печати:
8 квітня під головуванням Президента України Віктора Януковича відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони України.
Ключовими питаннями порядку денного були підвищення безпеки атомних електростанцій України, а також удосконалення державної політики щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
На засіданні було оцінено стан виконання заходів щодо зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" в екологічно безпечну систему; обговорено проект концепції Загальнодержавної цільової програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2012-2016 рр.; розглянуто проблематику ефективності забезпечення ядерної та радіаційної безпеки на українських атомних електростанціях у контексті аварії на АЕС "Фукусіма-1" (Японія), а також фінансові та соціально-гуманітарні аспекти реалізації державної політики щодо подолання наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Окремо увагу було приділено питанню визнання незалежного статусу та необхідності науково-технічної підтримки органа державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.
За підсумками засідання Ради національної безпеки і оборони України прийнято рішення провести поглиблену позачергову переоцінку стану безпеки енергоблоків атомних електростанцій України, зокрема перевірку їх сейсмостійкості.
Крім того, вирішено внести ряд змін та доповнень до законодавства України: прийняти Закон України „Про основні засади державної політики щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на сучасному етапі" та Кодекс про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Виступаючи на засіданні Ради національної безпеки і оборони, Президент України Віктор Янукович заявив, як повідомили в прес-службі глави держави - виплати в повному обсязі пільг і компенсацій для чорнобильців є непосильним тягарем для бюджету України. У той же час Янукович зазначив, що прикро констатувати той факт, що через чверть сторіччя після аварії ліквідатори та інші потерпілі від наслідків аварії на ЧАЕС вимушені через суди добиватися отримання виплат за пільги і компенсації, які вони мають отримати відповідно до чинного законодавства.
«Але й переважна більшість присутніх тут добре усвідомлюють, що 74 мільярди гривень на рік, необхідні для задоволення в повному обсязі пільг і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи», - це непосильний тягар для бюджету нашої держави. Тому кардинальні зміни в державну політику подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС назріли «ще вчора», - зазначив Президент.
При цьому, за словами Януковича, враховуючи посткризовий стан національної економіки, ситуація виглядає украй важкою.
Я думаю, что это сообщение ценно для всех разработчиков исков.
Пример использования этого в моей 9 привожу привожу ниже
С уважением,
Игорь Бургас

Для разработчиков исков, привожу преамбулу 9 серии:

08 квітня 2011 року під головуванням Президента України Віктора Януковича відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони України. Ключовими питаннями порядку денного були підвищення безпеки атомних електростанцій України, фінансові та соціально-гуманітарні аспекти реалізації державної політики щодо подолання наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, удосконалення державної політики щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи в цілому.
Виступаючи на засіданні Ради національної безпеки і оборони, Президент України Віктор Янукович заявив, як повідомили в прес-службі глави держави - виплати в повному обсязі пільг і компенсацій для чорнобильців є непосильним тягарем для бюджету України. У той же час Янукович зазначив, що прикро констатувати той факт, що через чверть сторіччя після аварії ліквідатори та інші потерпілі від наслідків аварії на ЧАЕС вимушені через суди добиватися отримання виплат за пільги і компенсації, які вони мають отримати відповідно до чинного законодавства.
«Але й переважна більшість присутніх тут добре усвідомлюють, що 74 мільярди гривень на рік, необхідні для задоволення в повному обсязі пільг і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи», - це непосильний тягар для бюджету нашої держави. Тому кардинальні зміни в державну політику подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС назріли «ще вчора», - зазначив Президент.
Не оцінюючи визнання президентом України штучно створеної ситуації, коли інваліди ЧАЕС вимушені через суди добиватися отримання виплат за пільги і компенсації, які вони мають отримати відповідно до чинного законодавства, ми звертаємо увагу на озвучену президентом країни цифру – 74 мільярди гривень на рік. Простий розрахунок, виходячи із загальної кількості інвалідів ЧАЕС, осіб постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи 2- 4 категорій, вдів, дітей, показує, що держава чітко визнає, що відповідно до чинного законодавства рівень середньомісячної пенсії інвалідів ЧАЕС не може бути меншим ніж 30 тисяч гривен.
На жаль президент України не тільки не встав на захист порушених прав інвалідів ЧАЕС, які в силу отриманої з вини держави інвалідності фактично не можуть самостійно протистояти державному тиску – він закликав Раду національної безпеки і оборони України порушити Конституцію України і офіційно узаконити існуючу протиправну ситуацію.
Як свідчать архіви Єдиного державного реєстру судових рішень (надалі Реєстр), українські суди розділяють позицію президента України про те, що кошти «необхідні для задоволення в повному обсязі пільг і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи», - це непосильний тягар для бюджету нашої держави». Більше того, до 2008 року суди всіх інстанцій рахували, що пенсія інвалідів ЧАЕС може розраховуватися із ставки 19.92 грн. Таким чином, на думку суддів України, повний розмір державної та додаткової пенсії інваліда ЧАЕС в 2007 році міг становити 169 грн. 39 коп., при тому, що мінімальна пенсія за віком навіть для бомжів становила 411 гривен.
С уважением,
Игорь Бургас

74млд.грн. - выполнение ЗУ 796-12 в полном объёме в год., а не
социальные выплаты инвалидам, потерпевших от последствий ЧАЭС
2-4 категорий, вдов, детей.
Социальные выплаты в полном объёме согласно ЗУ 796-12 составят
от 7 до 8 млд.грн.
Наш папа до конца не разобрался с социальными выплатами

Уважаемый Владимир.
Может Папа и наломал дров, а он их в юридическом плане наломал, спасибо ему, но мы в исках можем работать только с официальными документами, которые нам выгодны, поэтому прошу не путать обычных потребителей усложнениями, прошу дать свой вариант как можно использовать это высказывание папы, без усложнения иска.
И еще, обращаю Ваше внимание, что Рада одобрила Закон України „Про основні засади державної політики щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на сучасному етапі" в котором четко определено, что в сегодняшней экономической ситуации право определять размер пенсый возложено на КМУ, но пенсыъ будут не менее существующей социальной гарантии.
С уважением,
Игорь Бургас

Итак, Президент благословил принятие 7562.Плевать что все это будет противоречить Конституции и всему что только можно. Кстати Конституцию тоже можно изменить.Нас списали в утиль. Команда ФАС уже дана! А вот на эвро 12 деньги есть.

Никопольский ветеран — ликвидатор последствий аварии на ЧАЭС 55-летний Юрий Бабенко — выразил готовность отправиться на японскую атомную станцию «Фукусима-1». На столь отчаянный шаг мужчину толкнуло не столько стремление выручить из беды японских коллег, сколько необходимость заработать деньги.

«Я не хочу быть на иждивении детей и матери. По закону мне положена пенсия более 4,5 тысяч гривен, а на самом деле я получаю всего лишь 1400 гривен. Из-за инвалидности третьей группы меня не хотят брать на работу, поэтому пенсия — единственный источник существования. При этом на одни лекарства у меня уходит ежедневно по 50—60 гривен. А на «Фукусиме» за каждый час работы предлагают по 5 тысяч долларов. Я буду работать там, сколько смогу, — десять, двадцать дней, умру там, но хоть детям моим останутся деньги», — рассказал Юрий Бабенко.

В 30-летнем возрасте тогда еще прапорщик МВД Юрий Бабенко вместе со своими сослуживцами был отправлен на целый месяц в Чернобыль, а уже через 10 лет его отправили на пенсию из-за пошатнувшегося здоровья — гипертонической болезни и проблем с ногами. «Мы приехали туда 25 июня 1986 года и целый месяц безвыездно работали там. Причем мы были не в 30-километровой зоне отчуждения, а именно в Чернобыле. Спали в брошенной школе, а днем проводили профилактические работы на самой станции. Сразу нам заплатили очень хорошо — по 500 рублей, но с каждым годом платили все меньше и меньше, пока совсем не позабыли нас», — сетует ликвидатор.

Согласно законодательству, чернобыльцы обслуживаются в медучреждениях бесплатно, но в реальности это закон не действует. «Например, в Никополе на первый квартал этого года на здравоохранение для ветеранов-ликвидаторов было выделено из горбюджета всего 8970 гривен. На сегодняшний день у нас зарегистрировано 936 чернобыльцев. То есть за три месяца каждый из этих людей может получить медобслуживание на 2,5 гривни. Интересно, есть ли хоть одна медицинская процедура, которая стоит так мало? С таким положением вещей в Украине найдутся люди, которые захотят поехать в Японию даже ценой своей жизни», — поддерживает своего коллегу председатель Никопольской организации «Союз Чернобыль» Владимир Щербина.

К слову, по сведениям председателя общественной организации «Союз Чернобыль Украины» Днепропетровской области Олега Геращенко, никополец Юрий Бабенко — не единственный, кто в ситуации безысходности заинтересовался информацией о возможности поехать на «Фукусиму». «Несколько ликвидаторов обращались в главный офис нашей организации, причем среди них были две женщины. Но официально мы такие просьбы пока не рассматривали. Информация о том, что владельцы «Фукусимы» приглашают чернобыльцев для участия в ликвидации появилась во французской прессе, но японское консульство подобных заявлений не делало. А без приглашения от государства Япония владелец не имеет права звать иностранных граждан на ликвидацию последствий аварии. Я вообще считаю, что никакие деньги не стоят такого риска», — считает Геращенко.

Льготы — за границей

Трое чернобыльцев-сослуживцев Юрия Бабенко несколько лет назад эмигрировали за границу — в США, Германию и Израиль. «Там их уважают, они получают бесплатное лечение и страховку, а также по рецепту врача им выдают необходимые лекарства», — рассказал ликвидатор аварии на ЧАЭС.
По материалам: Сегодня

Спасибо, вик12, если можно, дайте ссылку на номер Сегодня
Игорь Бургас

Спасибо за ссылку.
Японцы готовы брать исключительно 2-ю категорию, годных по состоянию здоровья и оплата при 7 -часовом рабочем дне (с двумя перерывами) - до 5000 баков в день, если ликвидатор шел от хим., рад. защиты.
Без спецподготовки (хим.,рад. защита) и опыта 1986 года, им ликвидаторы не нужны. И то, я лично не читал ни одного реально подписанного контракта.
Если у кого нибудь есть реально подписанный контракт, без трепа, очень прошу выслать мне на личку (с указанием на разрешение использовать этот материал в судах, или запрете).
С уважением,
Игорь Бургас

Уважаемые,
когда я писал, что Рада одобрила Закон України „Про основні засади державної політики щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на сучасному етапі", то имел в виду Раду нац. безпеки и оборони, о которой шла речь в моем сообщении.
Верховная Рада пока этот Закон не рассматривала, но я думаю всем и так известна процедура принятия закона прошедшего Раду нац обороны
С уважением,
Игорь Бургас

Прошу ознакомиться и дать совет по иску поданному мной с 01.01.2011г.
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання дій неправомірними, перерахунок пенсії та
щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та їх виплату

Я є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії І, інвалідом ІІ групи захворювання, пов’язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням та довідкою МСЕК, копії яких додаються. Перебуваю на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Нікополі Дніпропетровської області та отримую пенсію (копія пенсійного посвідчення додається).
З „01” січня 2011 року отримую пенсію по інвалідності згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - закон №796-XII).
Як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, я маю право на компенсації та пільги, встановлені Законом №796-XII.
06.06.1996 року Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, який був змінений і доповнений Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.96 року, держава визнала свою вину в заподіянні шкоди здоров’ю учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в повному обсязі, і в статті 1 та 13 Закону №796-XII зафіксовано, що держава взяла на себе зобов'язання повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст.13 Закону №796-XII – «Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (стаття 13 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96)».
В рахунок відшкодування завданої шкоди здоров’ю громадян, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та в результаті чого стали інвалідами, статтями 49, 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено порядок її відшкодування (як компенсація за пошкодження здоров’я) у вигляді щомісячної виплати державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю.
Відповідно до частині 4 статті 54 Закону №796-ХІІ розмір пенсії інвалідів ІI групи в будь-якому випадку не може бути нижчим ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону №796-XII я, як інвалід ІІ групи захворювання, пов’язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, маю право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Але, в порушення ст.50 та ч.4 ст.54 Закону №796-XII та моїх прав Відповідач в період з 01 січня 2011 року включно здійснював на мою користь виплату пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, у значно менших розмірах, ніж визначено Законом №796-XII, що підтверджується листом відповідача від 28.02.2011 №К-51-1/12-19, довідкою відповідача від 23.02.2011р. та розпорядженням №156720 від 23.02.2011р. (копії додаються)
У зв’язку з цим, в лютому 2011 року я звернувся до Відповідача із письмовою вимогою про здійснення перерахунку призначеної мені пенсії як інваліду ІІ групи захворювання, пов’язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про здійснення перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, та виплату недорахованої пенсії та додаткової пенсії за період з 01.01.2011р виходячи із розмірів, які б ґрунтувалися виключно на нормах ст.49, ст.50 та ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Але своїм листом від 28.02.2011 №К-51-1/12-19 Відповідач відмовив мені у задоволенні моїх вимог та послався на правомірність своїх дій.
Відповідач зазначив, що пенсія у період з 01.01.2011р розрахована відповідно до ст.50 та ст.54 Закону №796-ХІІ (із змінами внесеними неконституційними положеннями Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008р. №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (п.8 та п.15 якої визнано незаконними Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва №2/385 від 15.06.2009р. (копія додається), а п.10 – некоституційним – Рішенням Конституційного Суду №19-рп/2009 від 08.09.2009р. ), що відповідає нормам чинного законодавства.

З доводами Відповідача я не може погодитися та вважаю його дії-бездіяльність неправомірними з нижченаведених підстав:
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).
Стаття 22 Конституції України закріпила, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.13 Закону №796-XII – «Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (стаття 13 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96)».
Враховуючи небезпеку для життя та здоров'я осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС законодавець для таких осіб встановив додаткові гарантії соціального забезпечення, а саме - закріпив у статтях 49, 50 та частині 4 статті 54, ст..67 Закону №796-ХІІ особливий порядок пенсійного забезпечення інвалідів, у яких встановлений зв'язок захворювання з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Так, розмір пенсії інвалідів ІI групи в будь-якому випадку не може бути нижчим ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Отже, я відповідно до ст.49, ст.50 та ч.4 ст.54, ст.67 Закону №796-XII маю право на отримання пенсії у розмірі, який не може бути нижчим ніж вісім мінімальних пенсій за віком, а також на отримання додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування», різниця між розміром пенсії, на який я маю право відповідно до ст.50 та ч.4 ст.54 Закону №796-XII, та розміром пенсії із солідарної системи фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Зі змісту статей 49, 50, 54, 67 Закону №796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІV, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає (що встановлено рішення Конституційного Суду України №19-рп/2009 від 08.09.2009р.).
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-І, мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум встановлюється Законом про Державний бюджет на відповідний рік (Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-XIV).
Відповідно до ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ (надалі - Закон №2017-ІІІ), основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються і мінімальний розмір пенсії за віком. Основні державні соціальні гарантії, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, вста¬новленого законом.
Згідно зі ст. 19 Закону Закон №2017-ІІІ, виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум застосовується також і для встановлення мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону №796-ХІІ, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Статтею 62 Закону №796-ХІІ визначено, що застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, але надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком, оскільки виключно законом визначаються засади соціального захисту (ст.22, п.6 ст.92 Конституції України).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Конституцією України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст.22), тому невиплата пенсії в повному обсязі не позбавляє мене права отримувати пенсію у встановленому Законом розмірі.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України у 2006 році доповнила Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-V від 5 жовтня 2006).
Слід звернути увагу на те, що:
Відповідач зазначає, що пенсія у період з 01.01.2011р розрахована відповідно до ст.50 та ст.54 Закону №796-ХІІ. Але Відповідач використав норми цього закону із змінами внесеними неконституційними положеннями Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідач також зазначив, що при розрахунку пенсії керувався п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», ОДНАК п.8 та п.15 цієї постанови Уряду визнано незаконними Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва №2/385 від 15.06.2009р. (копія додається), а п.10 – некоституційним – Рішенням Конституційного Суду №19-рп/2009 від 08.09.2009р. Пункт 15 Постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 встановлював дату набрання чинності цієї Постанови.
Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року № 523"Про затвердження нового порядку обчислення пенсії по інвалідності, яка наступила внаслідок каліцтва або захворювання і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Порядок) у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів, по відношенню яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, повинна бути не нижче по 2-й групи інвалідності 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком.
На момент введення цього Порядку мінімальна пенсія за віком визначалась на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно статті 19 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ та статті 2 Закону України „Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 року № 966-ХІІ.
Закон України „Про прожитковий мінімум" №966 відповідно до статті 46 Конституції України надає визначення прожиткового мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження і врахуванні при реалізації Державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень. Відповідно пункту 2 вказаного Закону прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної пенсії за віком.
Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №523, Міністерству соціального захисту населення було доручено привести розміри пенсій по інвалідності, які наступили внаслідок каліцтва або захворювання, у відповідність з Порядком, починаючи з 01.02.1997 року та забезпечити перерахунок цих пенсій на протязі двох місяців з дня прийняття даної Постанови.
При цьому обов'язок проведення перерахунку було покладено на органи пенсійного забезпечення, незалежно від наявності заяви пенсіонера про проведення такого перерахунку. Однак, я, при наданні заяви про проведення перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії згідно ст.ст.49, 50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону №796-12, пенсію отримую в менших розмірах.
Відповідач нарахував мені державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно ч.4 ст.54 Закону №796-12, але я не надавав заяву про нарахування мені пенсій у розмірах менших ніж встановлено ч.4 ст.54 Закону №796-12.
Відповідач також пояснює, що нарахування, державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснив у менших розмірах, без письмової згоди (заяви) позивача, що є також грубим порушенням Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. за №22-1, норм ст.22, 46 Конституції України, ч.4 ст.54 Закону №796-12, Закону №1058.
Нормативні акти, на які спирається відповідач не відповідають чинному законодавству, порушують норми Конституції України, порушують права громадян, які закріплені у ній. Відповідач зробив перерахунок основної та додаткової пенсій застосовуючи підзаконні нормативні акти, а не ст. 50, ч.4 ст. 54 та ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка чинна на даний момент, а використав норми Закону №796-12 які були скасовані внаслідок їх визнання неконституційними.
Я вважаю, що в діях відповідача є склад вини в невірному застосування чинних законодавчих актів України. Тобто не виконання вимог ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст. 67 Закону №796-12. В даному випадку відповідач користується нормативно правовими актами, які суперечать Конституції України, Законам України і виплачує пенсію в менших розмірах, ніж встановлено цим Законом, відповідач тим самим грубо порушує не тільки норми цього Закону, а також обмежує моє право на соціальний захист, встановлений нормою статті 46 Конституції України.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визначається і діє верховенство Права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в України ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти у відповідності та в межах повноважень, передбачених Конституцією і Законами України.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів не допускається звуження обсягу та об'єму прав і свобод.
Конституційний Суд України у Рішенні № 26-рп/2008 від 27.11.2008 року надав остаточну правову оцінку про конституційність окремих положень Законів України „Про державний бюджет України на певні роки", постанов Кабінету Міністрів України, у яких обмежені права, скасовані пільги окремих верст населення: „закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України — він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також: встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини . Рішення № 6-рп/2007).
„законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2008).
Підтвердженням неконституційності положень нормативно-правових (підзаконних актів виконавчого органу влади) деяких Законів „Про державний бюджет України на певні роки" викладені у Рішеннях Конституційного Суду України: „від 6 липня 1999 року N8-рп/99 (справа щодо права на пільги); від 20 березня 2002 року N5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій); від 17 березня 2004 року N7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів); від 01 грудня 2004 року N20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій); від 09.07.2007 року №б-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян)", від 22.05.2008 року №10-рп/2008, від 27.11.2008року №26-рп/2008. У Конституції України (254к/96-ВР) Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22). Відповідно до статті 64 Конституції України (254к/96-ВР) право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
При визначенні дій Управління Пенсійного фонду України в місті Нікополі Дніпропетровської області, неправомірними, потрібно виходити з пріоритету законів над підзаконними нормативними актами.
Отже, за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами та преюдиціальності рішення Конституційного Суду України, Відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату пенсії та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи із розмірів, встановленого Законом №796-ХІІ, а не постановами КМУ, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідачі, завданням якого є соціальний захист громадян, повинен був самостійно усунути порушення прав позивача (ст.19 Конституції України), однак до цього часу цього не зробив, у зв'язку з чим, я вимушений звернутись за захистом своїх прав до суду.
Неможливість здійснення виплат у розмірах, передбачених ст.50 та ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та виходячи із встановлених законами розмірів мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутність коштів на виплату пенсії не позбавляє інваліда права на пенсійні виплати, а Законом №796-XII не передбачено обмеження зазначених виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

Оскільки за моєю заявою мене переведено з пенсії за віком на пенсію по інвалідності згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з „01” січня 2011 року, враховуючи моє звернення до відповідача на яке я 01 березня 2011 року отримав відповідь Відповідача від 28.02.2011р., то цей адміністративний позов подано мною з дотриманням вимог ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто в межах встановленого строку звернення до адміністративного суду (шість місяців) який обчислюється з дня, коли я дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Я, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, звільнений від сплати судових витрат на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93.

На підставі вищевикладеного та керуючись частиною 2 статті 8, статті 22 Конституції України (254к/96-ВР); Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року N 20-рп/2004, від 09.07.2007 р., від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 27.11.2008 року № 26-рп/2008; статті 50, частини 4 ст.54, частини 3 ст.67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12); ст.ст.1,2,6,16,17,18,19,21,24 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ст.ст.1,2,4,7 Закону України "Про прожитковий мінімум", ч.1 та ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", 5, 6, 7, 8, 9, 10, 104, 105, 106, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПРОШУ:


1. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області щодо не здійснення у період з „01” січня 2011 року перерахунку призначеної пенсії ОСОБА-1 виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до вимог ст.49, ст.50 та ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.
2. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області призначити та виплачувати ОСОБА-1, пенсію як інваліду ІІ групи захворювання, пов’язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи із вимог ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з „01” січня 2011 року.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області призначити та виплачувати ОСОБА-1, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІ групи захворювання, пов’язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 75% мінімальної пенсій за віком виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи із вимог ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з „01” січня 2011 року.
4. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОДА-1, як інваліду ІІ групи захворювання, пов’язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи із вимог ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" про підвищення розміру мінімальної пенсії за віком з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з „01” січня 2011 року.
5. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області здійснити перерахунок призначеної щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОДА-1, як інваліду ІІ групи захворювання, пов’язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 75% мінімальної пенсій за віком виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи із вимог ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" про підвищення розміру мінімальної пенсії за віком з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з „01” січня 2011 року.
6. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Нікополі виплатити ОСОБА-1 донараховані суми державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з „01” січня 2011 року з урахуванням виплачених сум державної пенсії та додаткової пенсій.
7. При розгляді справи прошу врахувати пункт 9 Оглядового листа Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)" від 14.08.2008 №1406/100/13-08.

С уважением ВЛАДИМИР.

Так я понял так, что официального приглашения ещё не было, а только в прессе.

Уважаемый Владимир!
Не позже 18.04.2011 года я запускаю массово иск 9 серии.
Я не сомневаюсь, что если ВРУ не приймет в ближайшее время Закон України „Про основні засади державної політики щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на сучасному етапі", то Ваш иск суд удовлетворит по скороченной процедуре. Я бы советовал после его подачи занять активную позицию - на 2-3 день узнать в канцелярии суда на какого судью росписано.
Посмотреть в Едином реестре (по ключевым словам Пенсія ЧАЕС) решения Вашего судьи за последний период, и если судья не применяет скороченную процедуру с негайкой всей постанови в целом, немедленно давать отвод судьи, так как у Вас есть законные сомнения в объективности этого судьи, на основании реестровых дел.
Если суд абсолютно глухой, то снимайте иск и подавайте 9.
С уважением,
Игорь Бургас

Спасибо за консультацию и совет.
Запуск массово иск 9 серии будет на этом форуме?

С уважением ВЛАДИМИР.

Да, и на этом форуме тоже.
Мне не нравится когда новые иски искусственно утаиваются.
Просто ПРОШУ извинения у всех, кто не получает ответа
при обращении ко мне на личку, или пытается дозвониться на мобильники. Я к сожалению не могу ответить даже избранным,
поэтому остается этот сайт. Я даже не запускаю свой сайт, как обещал, потому что переоценил свои физические возможности.
С уважением,
Игорь Бургас

Уважаемый Игорь Бургас!
Мне нравися ваша позиция по новым искам
Это благародно и человечно.

С увжением, ВЛАДИМИР.

Откуда взялось 30 тыс. грн.????

И что такое 9-я серия?

mekene:

1. прожитковый минимум для працездатных,
2. ч. 4 ст. 54 Закона,
3. 2 постановы КМУ
4. восстановленный инвалид войны от 2 до 4 прожитковых минимумов
(кстати, все ликвидаторы ЧАЕС так или иначе в зоне ядерного инцидента могли быть только как специалисты ГО, т.е. с 2005 года они обязаны быть приравнены к инвалидам войны).

почему для працездатных?


Byrgas
Вы верите в это? Есть прецеденты?

mekene&

Минимум для працездатных использован даже в моей чугуевской (7 серия) серии (Реєстр. №, № справ 11766666, 11766667,11766671 и т.д.) - более 30 уже выполненных решений суда.
Восстановленый инвалид войны в балаклеевской и лозовской сериях (6 и 8 серии соответственно). В 8 серии и то и другое одновременно.
6 серия проходила апеляцию, про 8 не знаю, так как она содержала негайку

Вы хотите сказать, что есть чернобыльцы, которые выиграли суды по образцам вашим исков, и они получают 30 тыс. пенсию ???