Страница 1 из 1

Уголовная ответственность ПФУ

СообщениеДобавлено: 22-05-2009, 13:33
Likvidator
Стаття 175 ККУ:

1. Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць,
— карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Школа бухгалтера №22

Насамперед, при розгляді питання відповідальності за помилки, допущені при розрахунку індексації, а також за її нездійснення, необхідно звернути увагу на те, що нарахована (або ненарахована) сума індексації є додатковою заробітною платою працівника, доходи (заробітна плата) якого індексувалися. У зв’язку з цим існує повна аналогія відповідальності підприємства і бухгалтера підприємства за помилками при нарахуванні індексації або ненарахуванні її взагалі з відповідальністю за помилками у нарахуванні або ненарахуванні взагалі будь-якої іншої заробітної плати.

Оскільки «зацікавлених» осіб у здійсненні індексації доходів (заробітної плати) працівника підприємства кілька (насамперед це сам працівник, потім бюджет, що одержує податок з доходу фізичної особи (далі — ПДФО) із суми нарахованої індексації, і, нарешті, соціальні фонди, що одержують відрахування з тієї самої суми індексації), то і претензії до підприємства у випадку допущення помилок або нездійснення індексації може бути висунуто кілька. Розглянемо обґрунтованість можливих претензій, їхню форму та «розмір» кожного із зазначених «зацікавлених» осіб окремо.

Працівник підприємства. Відповідно до статті 21 Закону «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці):

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Крім того, відповідно до статті 33 Закону про оплату праці:

В період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

У випадку нездійснення індексації заробітної плати працівника, тобто ненарахування йому додаткової заробітної плати у вигляді індексації, це є найгрубішим порушенням цих вимог законодавства. Отже, такий працівник підприємства може звернутися до будь-якого контролюючого органу або до суду з вимогою усунути незаконне обмеження його прав. Нагадаємо, що до контролюючих органів у питаннях дотримання всіма юридичними та фізичними особами вимог законодавства про працю відповідно до ст. 35 Закону про оплату праці відносяться:

Міністерство праці України та його органи;

фінансові органи;

органи Державної податкової інспекції;

професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.

Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Що загрожує підприємству і його головному бухгалтерові у випадку такого звернення працівника до контролюючих органів або до суду?

Як мінімум, відповідно до ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х (далі — КпАП):

Порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю — тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності від п’ятнадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян…

Тобто адміністративного штрафу у сумі від 255,00 грн до 850,00 грн.

Але це тільки в тому випадку, якщо контролюючим органом буде визнано, що це порушення (ненарахування індексації або нарахування її в сумі меншій, ніж передбачено за законодавством) буде визнано негрубим порушенням законодавства. Визначення грубого порушення законодавства про працю та міра відповідальності за нього дані в Кримінальному кодексі від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ (далі — КК) у статті 172:

1. Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю - караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, —

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Що стосується відповідальності, то певна ясність після знайомства з цією цитатою КК наступає, а от щодо визначення грубого порушення трудового законодавства воно залишається. Мало проясняє поняття грубого порушення законодавства про працю і стаття 175 КК:

1. Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства,

установи або організації незалежно від форми власності, — карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, — карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

І хоча стаття 175 КК визначає відповідальність за невиплату вже нарахованих працівникам підприємства сум заробітної плати, тим не менш вона цілком може бути застосована й у випадку ненарахування індексації заробітної плати, оскільки невиплата додаткової заробітної плати у вигляді індексації є наслідком її ненарахування.