Список форумов
Вход
Регистрация
Поиск
Про оскарження постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Ухвала від 25.02.2009 № к-12129/07
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого, судді - Смоковича М. І., суддів Горбатюка С. А., Чумаченко Т. А., Лиски Т. О., Мироненка О. В., при секретарі Сторчоус Н. А. (за участю позивача - ОСОБА_1 - представника Кабінету Міністрів України - Воронов - Лапицького М. А.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника Кабінету Міністрів України на постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, третя особа Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, про визнання незаконними постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року, зобов'язання вчинити дії, встановила:
У березні 2006 року позивачі звернулися в суд із позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання незаконними постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року, зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтовують тим, що вони є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому відповідно до частини другої ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України мають право оскаржити постанову Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 р. оскільки зазначений нормативно-правовий акт застосований до них безпосередньо.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гарантує соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи і встановлює для них гарантії, пільги та компенсації.
Відповідно до частини четвертої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам I і II групи виплачується у розмірі п'ять мінімальних заробітних плат, а евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, виплачується у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Проте 12 липня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 р. N 562, якою встановив значно менший розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам I і II групи, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, а також іншим категоріям постраждалих. Внаслідок цього відбулось звуження права щодо отримання соціальних виплат особам. Які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2006 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 1 постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12 липня 2005 року. Зобов'язано Кабінет Міністрів України внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12 липня 2005 року і привести розміри виплат на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач завернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 8 травня 2007 року апеляційну скаргу відповідача відхилено, постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій представник Кабінету міністрів України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, справа - направленню до суду першої інстанції.
Задовольняючи позов суд вийшов за межі своєї компетенції.
Предметом розгляду в даній справі є постанова Кабінету Міністрів України яка носить нормативно-правовий характер. При розгляді справи судам слід керуватися ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства, де для даної категорії справ Кодексом адміністративного судочинства України встановлено особливе провадження.
Відповідно до п. 8 згаданої статті суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.
Даною нормою не передбачено скасування нормативно-правових актів.
За правилами ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Керуючисьстаттями 210, 220, 221, 223, 227,230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, ухвалила:
Касаційну скаргу представника Кабінету Міністрів України задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 травня 2007 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.
Головуючий, суддя
М. І. Смокович
Судді:
С. А. Горбатюк
Т. О. Лиска
Т. А. Чумаченко
О. В. Мироненко
Ухвала від 25.02.2009 № к-12129/07
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого, судді - Смоковича М. І., суддів Горбатюка С. А., Чумаченко Т. А., Лиски Т. О., Мироненка О. В., при секретарі Сторчоус Н. А. (за участю позивача - ОСОБА_1 - представника Кабінету Міністрів України - Воронов - Лапицького М. А.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника Кабінету Міністрів України на постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, третя особа Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, про визнання незаконними постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року, зобов'язання вчинити дії, встановила:
У березні 2006 року позивачі звернулися в суд із позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання незаконними постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року, зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтовують тим, що вони є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому відповідно до частини другої ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України мають право оскаржити постанову Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 р. оскільки зазначений нормативно-правовий акт застосований до них безпосередньо.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гарантує соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи і встановлює для них гарантії, пільги та компенсації.
Відповідно до частини четвертої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам I і II групи виплачується у розмірі п'ять мінімальних заробітних плат, а евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, виплачується у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Проте 12 липня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 р. N 562, якою встановив значно менший розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам I і II групи, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, а також іншим категоріям постраждалих. Внаслідок цього відбулось звуження права щодо отримання соціальних виплат особам. Які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2006 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 1 постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12 липня 2005 року. Зобов'язано Кабінет Міністрів України внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12 липня 2005 року і привести розміри виплат на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач завернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 8 травня 2007 року апеляційну скаргу відповідача відхилено, постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій представник Кабінету міністрів України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, справа - направленню до суду першої інстанції.
Задовольняючи позов суд вийшов за межі своєї компетенції.
Предметом розгляду в даній справі є постанова Кабінету Міністрів України яка носить нормативно-правовий характер. При розгляді справи судам слід керуватися ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства, де для даної категорії справ Кодексом адміністративного судочинства України встановлено особливе провадження.
Відповідно до п. 8 згаданої статті суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.
Даною нормою не передбачено скасування нормативно-правових актів.
За правилами ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Керуючисьстаттями 210, 220, 221, 223, 227,230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, ухвалила:
Касаційну скаргу представника Кабінету Міністрів України задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 травня 2007 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.
Головуючий, суддя
М. І. Смокович
Судді:
С. А. Горбатюк
Т. О. Лиска
Т. А. Чумаченко
О. В. Мироненко
Интересно,с момента ухвалы аппеляционного суда действие пункта 1 ПКМУ ...должно быть приостановлено,до исполнения решения суда кассациионной инстанции(нового розгляду)???
У разі подання апеляційної скарги у потрібний строк, судове рішення набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.