- Пошук шляхів вирішення проблеми невиконання рішень національних судів є однією з найгостріших проблем, що стоїть перед державою. І очевидно, що стан бюджету, його фінансові труднощі спричиняють неабиякий вплив на спроможність отримання заявником вигоди від ухваленого на його користь судового рішення.
- Проєкт Закону України № 5310 від 29.03.2021 «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, щодо відновлення принципу справедливості під час здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах» жодним чином не звільняє державні органи від обов’язку виконання судових рішень.
- Проект виносить в сесійну залу Парламенту дискусію про те, чи має нести відповідальність за такий стан справ саме керівник державного органу, який вчинив всі залежні від нього дії, зокрема, на виконання рішення суду, і який не має достатніх повноважень впливати на порядок використання державних коштів. І чи вправі ця особа на власний розсуд змінювати мету і напрями використання цих коштів. А в умовах, коли йдеться про соціальні виплати, фактично ми маємо говорити про те, що такий перерозподіл в умовах обмеженого ресурсу коштів несе ризики позбавлення належних виплат інших одержувачів.
- Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
- Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду:
від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а[/u],
від 15.04.2020 у справі № 811/1324/18,
від 23.04.2020 у справі № 560/523/19,
від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а,
від 19.08.2020 у справі №140/784/19.
- Проєкт Закону України № 5310 від 29.03.2021 «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, щодо відновлення принципу справедливості під час здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах» жодним чином не звільняє державні органи від обов’язку виконання судових рішень.
- Проект виносить в сесійну залу Парламенту дискусію про те, чи має нести відповідальність за такий стан справ саме керівник державного органу, який вчинив всі залежні від нього дії, зокрема, на виконання рішення суду, і який не має достатніх повноважень впливати на порядок використання державних коштів. І чи вправі ця особа на власний розсуд змінювати мету і напрями використання цих коштів. А в умовах, коли йдеться про соціальні виплати, фактично ми маємо говорити про те, що такий перерозподіл в умовах обмеженого ресурсу коштів несе ризики позбавлення належних виплат інших одержувачів.
- Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
- Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду:
від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а[/u],
від 15.04.2020 у справі № 811/1324/18,
від 23.04.2020 у справі № 560/523/19,
від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а,
від 19.08.2020 у справі №140/784/19.
ТЕКСТ