Пенсії та закони

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення Кіровського міського суду Донецької області від 31 травня 2010 року і ухвалення нового рішення про задоволення його позову через порушення норм матеріального і процесуального права; неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи.

<b>За період з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року йому була виплачена пенсія у значно меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту».</b>

Застосування судом строків позовної давності є порушенням норм матеріального права, оскільки згідно зі ст.268 ЦК України строки позовної давності не розповсюджуються на вимоги, пов’язані з відшкодуванням шкоди, спричиненої здоров’ю (а.с.29-30).

Суд прийшов до висновку, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії як інвалід війни 3 групи з дня встановлення цієї інвалідності, тобто з 14 серпня 2000 року, а не з 1 січня 2000 року, як заявлені позовні вимоги, і до 19 серпня 2003 року; з 19 серпня 2003 року по 31 грудня 2005 року - як інвалід 2 групи у відповідності з вимогами ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із мінімальної пенсії за віком, яка дорівнювала прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Тому суд прийшов до висновку, що дії відповідача по нарахуванню підвищення до пенсії в меншому розмірі були неправомірними.

<b>Але позивач пропустив строк позовної давності; заявлені позовні вимоги не відносяться до вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, на які позовна давність не поширюється.</b> Відповідач наполягав на застосування строку позовної давності, а позивач не навів поважних причин для поновлення зазначеного строку. Тому позов не підлягає задоволенню через спив строку позовної давності.

N 1788-XII, 05.11.1991 Закон, Верховна Рада України
Про пенсійне забезпечення,

ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ

Стаття 23. Умови призначення пенсій по інвалідності

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок:

а) трудового каліцтва або професійного захворювання;

б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

N 3551-XII, 22.10.1993, Закон, Верховна Рада України
Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту

Стаття 13. Пільги інвалідам війни

Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
( Частина статті 13 в редакції Закону N 458/95-ВР від 23.11.95, із змінами, внесеними згідно із Законом N 488/95-ВР від 22.12.95 )

Але позивач пропустив строк позовної давності; заявлені позовні вимоги не відносяться до вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, на які позовна давність не поширюється. Відповідач наполягав на застосування строку позовної давності, а позивач не навів поважних причин для поновлення зазначеного строку. Тому позов не підлягає задоволенню через спив строку позовної давності.

Застосування судом строків позовної давності є порушенням норм матеріального права, оскільки згідно зі ст.268 ЦК України строки позовної давності не розповсюджуються на вимоги, пов’язані з відшкодуванням шкоди, спричиненої здоров’ю (а.с.29-30).

заявлені позовні вимоги не відносяться до вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, на які позовна давність не поширюється...
Правильними є і висновки суду першої інстанції в цій частині про те, що дії відповідача по нарахуванню підвищення до пенсії в меншому розмірі були неправомірними, але позовні вимоги не підлягають задоволенню через пропуск позивачем строку позовної давності через наступне.
Відповідно вимогам ст.71 ЦК України в редакції 1963 року, який був чинним до 1 січня 2004 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (с.75 цього ж Кодексу). Тому суд першої інстанції, встановивши, що порушено право позивача на отримання пенсії у більшому розмірі за період до 1 січня 2004 року, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки застосування до 1 січня 2004 року строку позовної давності є обов’язковим незалежно від заяви сторін.
Згідно з вимогами ч.3 ст.267 ЦК України в редакції 2004 року позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач до ухвалення рішення заявив про застосування строку позовної давності. Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.

На это истец как раз и ссылался, а суд решил иначе

Чем можно возразить на этого? Неужели, если ответчик будет просить применить сроки исковой давности, то ничего сделать не получится!?