Пенсії та закони

До ХХХ районного суду Харківської області
В вашем форуме помещен мой Чугуевский позов серии 7, как актуальный.
Он устарел. Предлагаю Вам позов 8 серии. Игорь Бургас
[spoiler=позов 8 серии]Позивач: Особа_1

Представник
позивача:
(за довіреністю) Бургас Ігор Христофорович
е-mail byrgas@bk.ru


Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в ХХХ районі Харківській області


АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА

Управління Пенсійного фонду України в ХХХ районі Харківській області (надалі УПФ) систематично порушує покладений на нього Положенням про Пенсійний фонд України*1 обов'язок щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату належних мені, як інваліду ЧАЕС ІІ групи, пенсій.
*1- абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001 (121/2001)
Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах*2, УПФ є відповідальним за призначення (здійснення перерахунку) і виплату належних мені пенсії в повному обсязі, відповідно до чинного законодавства.
*2 - п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8 - 2
Так відповідач не виконує вимог ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (надалі Закон), які встановлюють, що я, як особа постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалід ЧАЕС 2-ої групи, не можу отримувати державну пенсію в розмірі меншому ніж 8 мінімальних пенсій за віком і мені належить до виплати щомісячна додаткова пенсія за шкоду завдану здоров’ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Посилання відповідача на якісь постанови Кабінету Міністрів України, які нібито зобов’язують його виконувати всупереч нормам Закону інші правила, встановлені підзаконними актами, не мають сенсу, так як правовий устрій України базується на Конституції України, яка чітко визначила принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), згідно якого ніякі підзаконні акти не можуть бути виправданням для ігнорування норм Закону.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує УПФ виконувати саме норми Закону.
Не виконання вимог Закону в відношенні сплати належних мені пенсій в розмірі не меншому ніж 8,75 (8 – державна пенсія, 0,75 – доплата до пенсії) мінімальних пенсій за віком є з сторони УПФ проявом бездіяльності по нарахуванню та сплаті належних мені пенсій в повному обсязі і порушує моє право на отримання компенсації ядерної шкоди завданої моєму здоров’ю, яка привела до втрати працездатності і отримання мною 3-ої групи інвалідності. Своїми протиправними діями УПФ створило реальну загрозу моєму здоров’ю та життю, так як залишило без необхідних грошей на закупівлю ліків та іншого.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України ще в 1997 році висловила правові позиції*3, згідно яких завдана здоров’ю інвалідів ЧАЕС шкода відшкодовується призначенням державної пенсії та виплатою додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
*3 Правові позиції, висловлені 01.12.97 року в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році, п. 85.

Я, Особа_1 (надалі Позивач), будучи відрядженим як військовозобов’язаний до зони Чорнобильської катастрофи для ліквідації її наслідків, отримав ядерну шкоду здоров’ю, що привело до втрати працездатності – станом на сьогодення я втратив 70 % працездатності і є інвалідом 3-ої групи ЧАЕС та війни.
Держава в ст. 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (надалі Закон) взяла на себе відповідальність за шкоду, завдану мені дією іонізуючого випромінювання, втрату працездатності.
Держава зобов’язалася відшкодувати шкоду, завдану мені дією іонізуючого випромінювання, втрату працездатності в повному обсязі (ст. 1, 13, 50, 54 Закону).
Держава прийняла на себе абсолютно чіткі, наповнені конкретним, зрозумілим змістом, мінімальні гарантії відшкодування шкоди в разі якщо остаточна дія іонізуючого випромінювання, отримана мною під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, понівечить моє життя, зробить інвалідом. Ці гарантії держави закріплені Конституцією України та Віденською конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду (надалі Конвенція), до якої Україна приєдналася в 1996 році.
Станом на 28.06.1996 року, коли на п’ятій сесії Верховної Ради України була прийнята Конституція України, у держави Україна існував обов’язок перед позивачем, як учасником ліквідації Чорнобильської аварії, в разі критичної втрати працездатності від дії іонізуючого випромінювання, сплачувати йому при настанні 2-ої групі інвалідності ЧАЕС 8,75 мінімальних пенсій за віком, які дорівнювали мінімальному споживчому бюджету, склад якого в кількісному еквіваленті затвердив Кабінет Міністрів України (надалі КМУ), ще в 1991 році, при цьому із них 8,0 мінімальних споживчих бюджетів складала державна пенсія, 0,75 мінімальних споживчих бюджетів дорівнювала додаткова пенсія за шкоду здоров’ю. Цей обов’язок виник на підставі ст., ст. 13, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року.
Цей обов’язок, в силу статей 16, 21 та 22 Конституції України, в відношенні усіх інвалідів ЧАЕС та війни є конституційним, а починаючи з 12 липня 1996 року, часу прийняття Верховною Радою України Закону України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР від 12.07.96 р., він став абсолютним (відповідно до п. 1 статті ІV Конвенції).

З 01.11.2000 року, коли почав діяти Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (Закон № 2017-III від 5.10.2000 р.), мінімальний розмір пенсії за віком визнаний основною державною соціальною гарантією, яка встановлюється законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (ст. 17 Закону № 2017-III), при цьому ця соціальна гарантія не може бути нижчою від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Сам прожитковий мінімум визначений базовим державним соціальним стандартом (ст. 6 Закону № 2017-III), тобто зміст мінімального споживчого бюджету та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, став тотожнім, надаємо відповідні цитати з законів:
Мінімальний споживчий бюджет — це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини (ст. 1 Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет»).
Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування (далі — набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі — набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі — набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 Закону України «Про мінімальний прожитковий мінімум»).
Для порівняння обсягу їх фактичного наповнення, наведу таблицю (в розрахунку кількості продуктів споживання на рік):


Найменування продукту мінімальний споживчий бюджет прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність прожитковий мінімум для працездатних осіб
1. Хлібопродукти: 93,52 122,9 123,4
2 Картопля: 89,83 108 95
3. Овочі, баштанні: 106,09 96,4 110
4. Фрукти і ягоди: 67,65 5,1 64
5. Цукор, кондитерські
вироби: 28,14 22,5 37
6. Олія маргарин: 7,40 8,2 9,1
7. Масло вершкове: 5,94 3,9 5
8. М’ясопродукти: 49,51 27,2 53
9. Рибопродукти: 15,88 3,2 13
10. Молокопродукти: 232,94 118,6 143,5
11. Яйця, штук : 254,19 187,5 220
12. Алкоголь, л/спирт: 12,5 0 0
13. Тютюн, пачок (20 шт): 185 0 0

Таким чином, станом на 01.01.2001 року у держави Україна з’явився обов’язок перед Позивачем, як учасником ліквідації Чорнобильської аварії, в разі критичної втрати працездатності від дії іонізуючого випромінювання, сплачувати належні пенсії, як інваліду ЧАЕС 2-ої групи, в розмірі не меншому ніж 8,75 мінімальних пенсій за віком, де мінімальна пенсія за віком дорівнювала прожитковому мінімуму для працездатних осіб, при цьому 8 прожиткових мінімумів для працездатних осіб складала державна пенсія і 0,75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб дорівнювала додаткова пенсія за шкоду здоров’ю.
Відповідач протиправно ігнорує цей обов’язок, сплачуючи Позивачу пенсії не в відповідності з вищенаведеними законами, а користуючись підзаконними актами.
Мені не відома жодна дія, яку б відповідач по справі зробив щодо забезпечення виконання свого обов'язку щодо нарахування та виплати належних мені основної та додаткової пенсій.
Як свідчать данні Єдиного державного реєстру судових рішень (надалі Реєстр), станом на 25 березня 2011 року в реєстрі наявні 56433 судових рішень, в яких дії районних управлінь Пенсійного фонду України визнані не правовими, не законними.
Ще в 2008 - 2009 роках судами прийняті постанови, які набрали законної сили, в яких відповідачу вказано на неприпустимість застосовувати норм підзаконних актів всупереч нормам Закону.
Не прийняття мір відповідачем для нарахування і виплати мені, як інваліду ЧАЕС, пенсій в розмірі встановленому Законом, на протязі більше двох років після затвердження судами перших рішень, які визнали дії УПФ протиправними, виключає можливість випадкової помилки і є проявом свідомої позиції відповідача.
Так тільки по Балаклійському районному суду Харківської області винесено за 2009 рік (дані по судовим рішенням Балаклійського районного суду по пенсіям інвалідів ЧАЕС до 26.02.2009 року в Реєстрі відсутні, так як вони розглядалися до 2009 року окружним адміністративним судом) 94 постанови.
Вже в першій із постанов (Справа № 2-а-25/2009 рік, Реєстровий № 5030464, постанова прийнята 26.02.2009 року) суддею Чайка І.В. чітко вказано: «суд вважає, що відмова відповідача провести позивачу перерахунок пенсії у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправними». Суд постановив: «Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Балаклійському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру, встановленого діючим законодавством України на день виплати» - кінець цитати.
На жаль Балаклійський районний суд Харківської області, починаючи з кінця 2010 року, почав помилково застосовувати до адміністративних позовів інвалідів ЧАЕС до УПФ про зобов’язання виплачувати належні пенсії в розмірі не меншому ніж визначено ч. 4 ст. 54 Закону строк звернення до адміністративного суду в півроку (наприклад Справа № 2-а-936/11, Реєстровий № 13751125, постанова прийнята 09.02.2011 року). Це не правова позиція. Частина 6 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України*4 (надалі КАСУ) вимагає від суду в разі конфлікту норми КАСУ і норми встановленої міжнародним договором, ратифікованою Україною, використовувати норму міжнародного договору.
*4 - 6. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
12 липня 1996 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР від 12.07.96 р. З цього часу адміністративні суди зобов’язані забезпечити можливість особам, здоров’ю яких завдана ядерна шкода, реалізувати на протязі мінімум 30 років після ядерного інциденту свої права на відшкодування ядерної шкоди (Статті V (В) та VI Конвенції).
Більше того, Конвенція в ч. 4 ст. VІ передбачає право любої особи, здоров’ю якої нанесена ядерна шкода, на протязі не менше 30-ти років подавати нові позови, якщо особа вважає, що є підстави збільшити розмір відшкодування ядерної шкоди.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами, в частковості інваліди ЧАЕС. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України остаточно визначив, що зменшення кола суб'єктів, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод є обмеженням обсягу прав людини, звуженням обсягу цих прав і свобод і є неприпустимим з огляду на ст. ст. 8, 21, 22, 46, 56, 64, 68 Конституції України.
Тому прийняття любого рішення, яким орган державної влади зменшує розмір належних мені пенсій, який дає можливість мені купити гарантовану державою кількість продуктів харчування, промислових товарів, оплатити інші передбачені блага, є прямим порушенням ст., ст. 8, 21, 22, 46, 56, 64 та 68 Конституції України.
Достатньо навести цифри по кількості фруктів та ягід, морепродуктів, які особливо потрібні інвалідам ЧАЕС, в розрахунку на рік, щоб винести рішення про недопустимість використання прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб замість застосовуваного мінімального споживчого бюджету для визначення розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку належних до сплати пенсій інвалідам ЧАЕС:
1. Фрукти та ягоди – 5,1 кг на рік передбачені прожитковим мінімумом для непрацездатних осіб замість 67,65 кг встановлених мінімальним споживчим бюджетом, в той час як прожитковий мінімум для працездатних передбачає допустимий рівень в 64 кг на рік.
Тобто, якщо використовувати для розрахунку мінімальної пенсії за віком прожитковий мінімум для непрацездатних осіб замість мінімального споживчого бюджету, показник по фруктам та ягодам стає меншим в 13 разів, що є не допустимим. По рибопродуктам, які є життєво необхідними для інвалідів ЧАЕС, різниця складає п’ятикратний розмір...
Позицію про недопустимість державою підмінювати існуючі соціальні гарантії іншими, меншими по реальним показникам, підтримує і судова практика Європейського суду з прав людини, яка розглядається в Україні як джерело права. Так в класичній справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) Євросуд вказав, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою. Держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Так при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005 року (ОВУ 2006, 12 від 05.04.2006, ст. 850), Євросуд з прав людини зазначив, що держава в межах свободи дій, вправі визначати, які надбавки виплачувати своїм громадянам з державного бюджету. Однак, якщо існуючі правовідносини передбачають виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах (п. 23 рішення суду).
Про свідоме порушення норм Закону, Конвенції та Конституції України свідчать данні з Єдиного державного реєстру судових рішень, які підтверджують, що в 320 справах розглянутих по суті Балаклійським районним судом Харківської області за адміністративними позовами до відповідача, дії, бездіяльність УПФ по виплаті пенсій інвалідам ЧАЕС визнані протиправними.

На підставі всього вищенаведеного, в відповідності до статей 3, 8, 19, 21, 22, 56, 58, 64, 113, ч., ч. 2 та 3 ст. 116, 117 та 124 Конституції України; ст., ст. 4 - 6 Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду; ст., ст. 5 - 14, 71, 99, 122, п. 2 ч. 1 ст. 183-2, ст., ст. 159-163, 167, 256 КАС України,

ПРОШУ СУД:
1. Визнати протиправним не виконання Управлінням Пенсійного фонду України в ХХХ районі Харківській області покладеного на нього державою обов’язку по нарахуванню та виплаті належних Особа_1 пенсій як інваліду ЧАЕС 2-ої групи в повному обсязі.
2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в ХХХ районі Харківській області виконувати вимоги Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року в відношенні належних до сплати пенсій інваліду ЧАЕС 2-ої групи Особа_1 і встановити, що відповідач повинен на час існування для нього обов’язку по нарахуванню та сплаті пенсій, сплачувати ці пенсії в розмірі не меншому ніж: державна пенсія - 8 мінімальних пенсій за віком, які дорівнюють прожитковому мінімуму для працездатних осіб; додаткова пенсія за шкоду завдану здоров'ю – 75 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в ХХХ районі Харківській області здійснити нарахування та виплату державної, додаткової пенсій Особа_1 , як інваліду ЧАЕС 2-ої групи, з урахуванням ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року в розмірі: державна пенсія - 8 мінімальних пенсій за віком, які дорівнюють прожитковому мінімуму для працездатних осіб; додаткова пенсія за шкоду завдану здоров'ю – 75 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 01 липня 2010 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Допустити негайне виконання постанови в цілому, так як всі позовні вимоги базуються на прямих нормах Конституції України.

Одночасно заявляю такі клопотання:

 В зв’язку з тяжким станом здоров’я, проводити судовий розгляд адміністративного позову за моєї відсутності, в порядку скороченого провадження.
 Не застосовувати до спірних правовідносин строк позовної давності визначений КАС України як строк звернення до адміністративного суду в півроку, так як відповідно до Статті V (В) Конвенції Україна зобов’язана забезпечити можливість особам, здоров’ю яких Чорнобильською катастрофою завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди на протязі мінімум 30 років після Чорнобильської аварії. Що завдана здоров’ю інвалідів ЧАЕС шкода відшкодовується призначенням державної пенсії та виплатою додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ще в 1997 році визначила Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України.


Додатки:

1. Копія позовної заяви для відповідача (на 3 аркушах).
2. Копія посвідчення учасника ліквідації з вкладкою – 2 екз.
3. Копія довідки МСЕК – 2 екз.
4. Копія паспорту – 2 екз.
5. Копія доручення (тільки для суду).

Документом, підтверджуючим наявність підстав для звільнення від сплати судового збору є копія посвідчення учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії.

25 березня 2011 року Особа_1[/spoiler]
Спасибо за внимание

Так что вы хотите, что бы мы обсудили "рыбу" вашего иска???
Ну, мое мнение: много лишней воды:

Зачем вы столько места уделили понятию "мінімальний споживчий бюджет ", а в своем прошении ссылаетесь на "прожитковий мінімум для працездатних (надо непрацездатних )осіб?
Так же, в своем прошении пропустили упоминание о ст.67 ЗУ 796( на всякий случай).

Уважаемый!
Вы плохо читали "Актуальную" Чугуевскую постанову.
Если идти только по Закону, то выиграть не возможно ничего.
Печально известная ч. 1 ст 28 априори не применима - я один из авторов, которые в 2008 году ее протаскивали после решения КС и тогда не было возможности мечтать о минимальном споживчем бюджете, Венской конвенции и т.д. Сегодня больше сотни человек получают пенсии с применением минимального прожиточного для працездатных.
Это Балаклейская серия, Чугуевская, Лозовская и Змиевская только по Харьковской области. И это не рыба - первые позовы по скороченной процедуре уже рассмотрены.
И еще, уважаемые, сейчас главная опасность в том, что Закон пытаются представить как социальный, а не компенсационный.
И еще, большинство моих старых форм уже не работают (01.03.2001 год, индексация и т.д.). А насчет воды - знаменитые балаклеевские иски (уже прошли апелляцию), в которых иск удовлетворяли с 01.03.2001 года с индексацией, 3-мя %, восстановлением полных выплат инвалидам войны, были на 16 - 21 страницах. Но они были первыми...

Уважаемый Byrgas, а ненайдется у вас апеляционной жалобы на решение местного суда, по выплате денежной компенсации неработающему пенсионеру за проживание в зоне усиленого радиологического контроля. Меня неудовлетворяет то, что суд принял решение удовлетворить иск только за полгода. А я просил с 09.07.2007. Если есть, то скиньте на електронною почту. Или поскажите где можно взять.строк подачи апеляционной жалобы виходит завтра. Заранее благодарен.

Byrgas
Уважаемый Игорь Христофорович, а можно ли просить о перерасчёте державной и додатковой пенсии мужу по 2-й группе с 01.01.2000 года?
Можно ли проосить реально о перерасчёте дополнительной пенсии как инвалиду войны 2-й группы с 01.01.2000 года?
Огромное Вам спасибо за Чугуевскую Постанову - очень пригодилась для назначения пенсии согласно ч.4. ст.54.
Можно ли попросить эту Постанову в целом? Заранее Вам благодарна.

ograd
Уважаемый Одрас, сообщите пожалуйста, в каком порядке суд принял постанову (скороченное, письменное, полное), были ли Вы на суде, писали ли чтобы рассматривали без Вас...
Дали ли Вам негайку (полную, частичную).
Игорь Бургас

Татьяна Илиничьна
Уважаемая Татьяна Ильинична.
Высылаю Вам одну из Чугуевских постанов

Копія
Справа № 2-а-637/2010 р.

[spoiler=Справа а-637 2010 р]ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2010 року суддя Чугуївського міського суду Харківської області Ковригін О.С., розглянувши в порядку
скороченого провадження адміністративну справу за позовом Особа_1 до Управління Пенсійного фонду України в
Чугуївському районі Харківської області щодо визнання протиправним нарахування та виплату належних йому
основної та додаткової пенсії, як інваліду ЧАЕС який отримав ядерну шкоду здоров'ю під час ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи, що привело до втрати працездатності, всупереч Конституції України, правовим нормам
ратифікованої Україною Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, -
ВСТАНОВИВ:
Особа_1 М.В. звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі
Харківської області (надалі УПФ), в якій просив визнати протиправним нарахування та виплату УПФ належних йому
основної та додаткової пенсії, як інваліду ЧАЕС який отримав ядерну шкоду здоров'ю під час ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи, що привело до втрати працездатності, всупереч Конституції України, правовим нормам
ратифікованої Україною Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду за період з 01.07.1996 року,
виплату заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3-х процентів річних.
Управлінню Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області були направлені ухвала суду про відкриття
скороченого провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідач скористався своїм
правом у десятиденний строк подати заперечення на позов, ці заперечення базуються на посиланнях на підзаконні акти,
всуперечь нормам закону, повністю ігнорують норми Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду
(надалі Конвенція).
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 183-2 КАС України адміністративні справи про оскарження фізичними особами рішень, дій чи
бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання
пенсійних виплат, розглядаються в порядку скороченого провадження.
Дослідивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини справи, установивши наявність абсолютного характеру
відповідальності, яку на себе взяла держава за завдану ядерну шкоду його здоров'ю під час ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи, що привело до втрати працездатності, в якості відшкодування за що й були призначені
виплачувані пенсії, суд дійшов до висновку про можливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення
без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню
частково, оскільки на відповідача обов'язок по нарахуванню та виплаті пенсій покладений с 01.03.2001 року, згідно
Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року,
то і вказані вимоги підлягають задоволенню саме з цього часу.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи», учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо
брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках
незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше ЗО календарних днів, у тому числі проведені
евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання
робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств,
установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював
не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або
їх будівництві.[/spoiler][spoiler=продолжение 1]Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Оформленою належним чином довідка МСЕК № 024478 від 12.10.2006 року (а. с. 6), також копією посвідчення особи,
яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 020657 та вкладкою до нього підтверджується, що
ушкодження здоров'ю, яке привело до втрати працездатності, Особа_1 М.В. отримав під час ліквідації наслідків аварії
на ЧАСС, яка є ядерним інцидентом в тлумаченні п.п. к п. 1 ст. І Віденської конвенції про цивільну відповідальність за
ядерну шкоду від 21 травня 1963 року (надалі Конвенція), до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 року (Закон
України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР
від 12 липня 1996 року).
В відповідності до ст. 5 та 9 КАС України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає
застосуванню Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду.
Згідно п. 1 статті IV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною.
Стаття V (В) Конвенції зобов'язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода,
реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди.
Стаття VI Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров'ю в тридцять років.
П. Ь) ч. 1 ст. VI Конвенції надає право країнам, які підписали Конвенцію, збільшувати строк позовної давності в цьому випадку. Всі
питання пов'язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала.
Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку
з приєднанням України до Віденської конвенції» № 684/97-ВР, який вніс зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії
та радіаційну безпеку» № 39/95-ВР від 8.02.1995 р. Так згідно ст. 72 цього Закону відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною -
настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Стаття 76 визначає, що право на
подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

В відношенні Чорнобильської катастрофи, абсолютну відповідальність за ядерну шкоду завдану здоров'ю цим ядерним інцидентом,
стаття 73 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» кореспондує до відповідного законодавства України.

Це Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон),
який з 06 червня 1996 року містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров'ю, втрату працездатності, завдану
особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов'язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі (стаття 13 закону).
Стаття 49 Закону встановлює пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, у вигляді: а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 54 Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською
катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних
пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Стаття 50 Закону особам віднесеним до категорії 1 призначає щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи -
50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пенсійне законодавство в Україні безпосередньо врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ
від 5 листопада 1991 року. Стаття 15 цього закону надає право громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи,
вибирати підстави для одержання пенсій, але умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, особливо для інвалідів ЧАЕС,
в відношенні яких держава прийняла на себе зобов'язання відшкодувати втрату працездатності, визначаються тільки Законом.
Розмір мінімальної пенсії, згідно статті 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», дорівнюється розміру мінімального
споживчого бюджету, який встановлено Законом України «Про мінімальний споживчий бюджет».
Частини 3 та 4 ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачають, що мінімальний розмір пенсій за віком
підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету.
Згідно ст. З Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет» підвищення розміру вартісної оцінки мінімального споживчого
бюджету повинно проводитися «з урахуванням індексу цін на споживчі товари та послуги, але не рідше одного разу на рік».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет» 3 жовтня 1991 року постановою № 244, з додатком,
Кабінет Міністрів України (надалі КМУ) затвердив мінімальний споживчий бюджет на 1991 рік у розмірі 256 крб. на душу населення
та склад споживчих товарів і послуг, що входять до мінімального споживчого бюджету (додаток до постанови).
Ця норма закону є прямою, має конкретне наповнення і є чинною станом на сьогодення. Інші норми закону, які встановлювали
розмір мінімальної пенсії за віком, суд не приймає до уваги, так як вони або встановлені підзаконними актами, або значно
пізніше і суттєво зменшують вже існуюче право інвалідів ЧАЕС отримувати пенсії в розмірі не меншому ніж визначено Законом України «Про мінімальний споживчий бюджет».[/spoiler][spoiler=продолжение 2]з
Стаття 8 КАС України зобов'язує суд при вирішенні справи по суті керуватися принципом верховенства права, відповідно
до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість
діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо
на підставі Конституції України гарантується.
Статті 21 та 22 Конституції України гарантують людині, що її права і свободи, будучі невідчужуваними та непорушними,
не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, ці закони, зміни до законів,
не розповсюджуються на вже існуючі права і свободи людини, якщо вони звужують зміст та обсяг цих прав і свобод.
11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України в рішенні № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного
грошового утримання) прямо вказав про неприпустимість обмеження обсягу прав людини звуженням обсягу прав і свобод,
яке має прояв в зменшенні кола суб'єктів, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників
використання прав і свобод.
Право відповідача на отримання відшкодування завданої його здоров'ю ядерної шкоди, яка привела до втрати працездатності,
виникло з моменту її завдання, до прийняття Конституції України і ратифікації Конвенції. Відповідні правовідносини урегульовані
Законом з 1991 року. Обсяг права позивача на отримання відшкодування завданої його здоров'ю ядерної шкоди, яка привела
до втрати працездатності, встановлено Законом. Обсяг, наповнення цього права, його кількісно вимірювані показники,
визначені відповідно до закону постановою КМУ № 244 від 3 жовтня 1991 року. З 26 червня 1996 року Конституція України
закріпила зміст та обсяг цього права - з цього часу вони не можуть бути обмежені, скасовані.
З 12 липня 1996 року, часу коли Україна ратифікувала Конвенцію, ці права і свободи набули абсолютного характеру.
Враховуючи відсутність підвищення мінімального розміру пенсій за віком у зв'язку із збільшенням величини вартості
мінімального споживчого бюджету, який повинен був переглядатися не рідше одного раз на рік, з 1991 року, зважаючи
на ту обставину, що позивач по справі став інвалідом внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, будучи працездатною особою,
відповідальність за цю ядерну шкоду здоров'ю, яка привела до втрати працездатності, в повному обсязі взяла на себе держава,
виходячи із вимог статей 8, 21 та 22 Конституції України, порівнявши розміри кількісно вимірюваних показників мінімального
споживчого бюджету, прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність та прожиткового мінімуму для працездатних
осіб, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача при нарахуванні позивачу основної та додаткової
пенсій проводити їх розрахунок виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму для
працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України позивач заявив в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір і
вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями суб'єкта владних повноважень.
Так як суд встановив неправомірність дій УПФ, позовні вимоги про нарахування та сплату частини пенсій, які
не були сплачені своєчасно, підлягають задоволенню.
Це базується на прецедентах Європейського суду з прав людини (надалі ЄСЗПР), які, відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України,
повинен враховувати суд. Починаючи з 1975 року ЄСЗПР право на отримання пенсії визнає елементом «майна» відповідно
до ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у класичній
справі Маііег V. Аизігіа (№ 5849/72 З БК 25, 1975) Євросуд з прав ЛЮДИНИ ВІДМІТИВ, ЩО законодавчо визначене право
на отримання пенсії прирівнюється до права приватної власності і на нього розповсюджуються загальні національні норми,
які застосовуються до «майна», «грошового зобов'язання», відповідно до національного закону, в тому числі і право на індексацію.
ЄСЗПЛ у відношенні України неодноразово приймав рішення щодо відшкодування інфляційних втрат, якщо вони подані
заявником в заяві (наприклад «Максиміха проти України» (Макзітікіїа V. ЦІкгаіпе), заява № 43483/02, п. 29, рішення
від 14 грудня 2006 року).
Частина друга статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що суми пенсії, не одержані своєчасно
з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування йому інфляційних витрат та виплати 3 процентів
річних від суми боргу, за кожен місяць прострочення слати.
Згідно з п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій,
інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення
за один місяць.

Суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути
до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2
частини першої цієї статті.
За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача усієї суми
заборгованості по сплаті основної та додаткової державних пенсій, суд допускає негайне виконання постанови в цілому.
Керуючись ст.ст. З, 8, 19, 21, 22, 56, 58, 64, 124, 152 Конституції України, рішеннями Європейського Суду з прав людини,
ст.ст. 1, 4, 5, 6, 8 Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, ст.ст. 1, 13, 50, п. 4 ст. 54, ст.ст. 67, 71
Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 6-14, 71,
99, 122, п. 2 ч. 1 ст. 183-2, ст.ст. 159-163, 167, 256 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Особа_1- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області
щодо призначення та перерахунку Особа_1 основної та додаткової пенсії за ядерну шкоду заподіяну здоров'ю, втрату працездатності.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області на майбутнє, на час існування
для нього обов'язку по виплаті пенсій Особа_1 як інваліду 2-ої групи ЧАЕС, нараховувати та виплачувати йому належні
до сплати пенсії в розмірі не меншому ніж 8,75 розмірів мінімальних пенсій за віком, де розмір мінімальної пенсії за віком
дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому Законом про Державний бюджет України
на час виплати пенсій.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області нарахувати та виплатити
Особа_1 заборгованість по пенсіям, починаючи з 01.03.2001 року, шляхом нарахування з 01.03.2001 року суми пенсій
в розмірі 8,75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, де прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений
Законом України «Про прожитковий мінімум» на відповідний місяць, за відрахуванням вже виплачених сум за цей період,
в тому числі і за рішеннями судів по виплаті пенсій за цей період.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області відшкодувати Особа_1
інфляційні втрати, для чого кожну не отриману своєчасно суму пенсій за кожен календарний місяць, починаючи
з 01.03.2001 року, помножити на коефіцієнти інфляції за всі наступні місяці, по момент фактичної виплати,
без врахування коефіцієнту за місяць, коли ця сума була повинна нарахована.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області сплатити Особа_1
три проценти річних від простроченої суми, з розрахунку за кожен календарний місяць, починаючи з 01.03.2001 року.
Допустити негайне виконання постанови в цілому.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Чугуївський міський суд
Харківської області шляхом подання протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Оскарження постанови в апеляційному ПОРЯДКУ не ЗУПНЯЄ її виконання.[/spoiler]

Татьяна Илиничьна
Можно ли сейчас реально говорить о компенсации с 2000 года?
Только пройдя полную процедуру. Если у Вас завис в апелляции позов и уже висит около года, а у меня есть такие, то реально можно говорить о возмещении с июля 1996 года.
Но сейчас для того чтобы получать чернобыльскую пенсию в размере 20 - 30 тысяч и получить компенсации более 1 млн., потребуется пройти всех, но у идущего есть реальные шансы осилить дорогу.
Кстати, я заканчиваю иск 9 серии, по полной, с 1996 года.
Обязательно помещу его на ряде сайтов
С уважением,
Игорь Бургас

Byrgas
Уважаемый Игорь Христофорович, я отсудила мужу пенсию за период с 12.01.2006 г. по 10.06.2009г. (получены деньги) . Вторым иском подавала с 11.06.2009 г. , но суд отказал с 11.06.2009 г. по 17.05.2010 г. так как пропущен срок звернення до суду - я подала апелляцию, т. к. имею две Ухвалы всязи с переходом на гражд. и с гражданского на администр. С 18 мая мужу назначена пенсия как положено, но в апелляц. суде находится моя жалоба и жалоба пенсионного от 27.01.2011 года причём в апелляц. жалобах пенсионного уже дважды ( на первый срок с 12.01.2006г. по 10.06.2009 г.) и на срок с 18.05.2010 г. подаются заведомо лживые факты.
По первому сроку неправомерно без заявы мужа и его согласие на то перекинули с пенсии ЗУ № 796-12 на пенсию по З У №1058. И апелляц. суд Днепропетр. области вынес Постанову об отмене Постановы суда первой инстанции . Но деньги нами получены , как будет дальшеь не знаю
По второму сроку юрист пенсионного(одна и та же) указала что Постанова суду вынесена в письмовом провадженни, на самом деле Постанова суду вынесена в скороченному провадженни, на основании чего я получила исполнит. лист и муж с марта уже получает должную пенсию, а с 18.05.2010 г. сделан перерасчёт.

Byrgas
Игорь Христофорович, у меня на руках уже ответы ПФУ на мои запросы о перерасчёте держ. и додатк. пенсии с 010.1.2000г. и отдельно ответ ПФУ о перерасчёте повышенной пенсии как инвалиду войны с 01.01.2000г. До 140.4.2011г нужно вложиться в срок.
Суть ответов - пенсия платится согласно действующего законодательства, если не согласны - подавайте в суд. Коротко, без указания постанов КМУ.
Очень прошу Вас помочь с исковыми заявлениями, если есть возможность.