Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
17 вересня 2008 року справа № 22-а-8603/08
зал судового засідання № 3 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г.
Малашкевича С.А.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю
позивача ОСОБА_1
представників від позивача від відповідача ОСОБА_2 за довір. від 18.02.2008 року Неясова А.А. за довір. № 16277/06 від 16.09.2008 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 23 квітня 2008 року
у адміністративній справі № 2-а-2973/08 (суддя Галатіна О.О.)
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області
про визнання недійсним рішення комісії, зобов'язання призначити пенсію та сплатити недоотриману суму пенсії, відшкодувати моральну шкоду, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до УПФУ України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсним рішення комісії від 26.12.2006 року про відмову у призначенні пенсії за ст. 13 п. "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення", зобов'язання призначити пенсію та сплатити недоотриману суму пенсії у сумі 10936 грн. 20 коп., відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2008 року у справі № 2-а-2973/08 було частково задоволено зазначений позов. Визнано недійсним рішення комісії УПФУ України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області від 26.12.2006 року та зобов'язано відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 згідно списку № 1 виробництв, професій, посад та показників на роботах з особливо шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 26.09.2006 року та сплатити заборгованість з урахуванням індексу інфляції. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням сторони звернулися з апеляційними скаргами.
УПФУ України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області у своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних відомостей у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Вважають правомірною відмову позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю потрібних документів. Вказують на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позов у частині застосування індексу інфляції при розрахунку суми інфляції, не врахував, що в період з 05.07.2006 року по 01.08.2007 року розмір пенсії позивача міг змінюватися та відповідно бути меншим ніж після 01.08.2007 року.
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить змінити постанову суду, оскільки суд першої інстанції вірно по суті вирішив позов, але постановив судове рішення з порушенням норм матеріального права, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 23, 1167 ЦК України.
Вважає, що оскільки звернувся за пенсією протягом трьох місяців з часу досягнення пенсійного віку, то йому потрібно призначати пенсію за віком починаючи з дня, який наступає за днем досягнення пенсійного віку. Наголошує, що оскільки працівники пенсійного органу не довели до нього необхідну інформацію, яка стосується необхідних для призначення пенсії документів, що не дало змогу своєчасно оформити пенсію, то цими діями йому завдана моральна шкода.
При розгляді справи по суті суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області та отримує пенсію за віком за списком № 1 (при повному пільговому стажі), що підтверджується довідкою від 13.12.2007 року № 16018.
26.09.2008 року позивач звернувся до УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, надавши пакет документів.
Як вбачається з довідки від 30.08.2006 року № 01-01 ОСОБА_1 працював на ВАТ "Завод технологічного обладнання" з 19 березня 1980 року по 15 жовтня 1993 року на посаді формувальника, брав участь у литті - заливальником металу, що передбачено списком № 1 розділу XI "Металообробка" підрозділ 1 "Ливарне виробництво", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня І994 року за № 162. Код професії 1110100а-19430 "Формувальники ручної формовки, що беруть участь литті".
Рішенням комісії УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя від 26.12.2006 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за ст. 13 п. "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки право на пенсію мають робітники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць при досягненні чоловіками 50 років та за стажем роботи не менш 20 років, з них не менш 10 років на зазначених роботах. На момент звернення 26.09.2006 року ОСОБА_1 мав загальний трудовий стаж 23 роки 07 місяців 20 днів. Довідка, видана ліквідатором підприємства ВАТ "Завод технологічного обладнання" для підтвердження пільгового стажу за списком № 1, не містить необхідних даних у відповідності до вимог п. 20 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, а саме: відсутні дані про характер виконуваної роботи, посилання на первинні документи за час виконаних робіт, на підставі яких видана довідка.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.01.2006 року порушена справа про банкрутство ВАТ "Завод технологічного обладнання".
Ухвалою цього ж суду від 27.04.2007 року ВАТ "Завод технологічного обладнання" ліквідовано.
17.05.2007 року була здійснена реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, що вбачається з довідки ЄДРПОУ серії АА № 933184.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прийняв оскаржуване рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за ст. 13 п. "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення" необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне відмовити УПФУ України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області у задоволенні апеляційної скарги, скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, з наступних підстав.
Згідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно до ст. 46 Конституції України, ст. ст. 80, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" громадяни мають право на пенсійне забезпечення у старості, при цьому до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, здійснюють призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати органи Пенсійного фонду України.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо призначення та сплати пенсії.
Як зазначалось раніше, рішенням відповідача від 26.12.2006 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних відомостей у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, при цьому пенсійний орган не врахував, що відповідно до абз. 4 п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних відомостей у ній, в разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном. При цьому, на час прийняття зазначеного рішення комісією, підприємство ВАТ "Завод технологічного обладнання" ліквідовано без правонаступника не було.
При цьому колегія суддів враховує те, що надана позивачем в пенсійний орган довідка від 30.08.2006 року № 01-01 відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки в ній були вказані дані про характер виконуваної роботи з посиланням на первинні документи. Крім того, позивачем був наданий наказ ВАТ "Завод технологічного обладнання" № 366 від 25.10.1995 року, відповідно до якого за підсумками атестації робочих місць за умовами праці складені переліки робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, у тому числі за Списком № 1 формувальник ручної формовки.
Аналізуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваного рішення відповідача, який мав змогу у відповідності до пп. 2 п. 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 провести планову чи позапланову перевірку підприємства де раніше працював позивач (ліквідаційну комісію цього підприємства) на предмет перевірки наданих останнім відомостей при зверненні із заявою про призначення пенсії.
Не заслуговують до увагу доводи апеляційної скарги пенсійного органу щодо неправильного вирішення питання про компенсацію несплаченої пенсії позивача, оскільки, згідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
У відповідності до ст. ст. 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання компенсують громадянам втрату частини доходів (пенсії) у випадку порушення встановлених строків їх виплати, в тому числі з вини власника чи уповноваженого органу, шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про не застосування, у зв'язку з не нарахуванням пенсії позивачу, вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", тому що зазначені норми закону застосовуються також до несплаченої пенсії, на яку у громадянина виникло право, але в резолютивній частині позов у зазначеній частині задовольнив.
Також не заслуговують до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неправомірної відмови у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки пенсійним законодавством України, яке врегульовує спірні правовідносини, така можливість не передбачена. Разом з тим, п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Зобов'язуючи відповідача призначити пенсію позивачу з 26.09.2006 року, тобто часу звернення із заявою про призначення пенсії, суд першої інстанції не врахував вимоги п. 1 ч. 1 ст. 45 зазначеного закону, а тому, оскільки ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу протягом трьох місяців з 04.07.2006 року - часу досягнення пенсійного віку, пенсію потрібно призначати з 05.07.2006 року.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, що є підставою для зміни оскаржуваної постанови.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 11, 21, 160, 184, 195, 196, пунктом 2 частини 1 статті 198, статтею 201, частиною 2 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2008 року у справі № 2а-2973/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсним рішення комісії, зобов'язання призначити пенсію та сплатити недоотриману суму пенсії, відшкодувати моральну шкоду - залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, а постанову суду змінити.
У абзаці третьому резолютивної частини замість "26 вересня 2006 року" вказати "05 липня 2006 року"
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 вересня 2008 року, у повному обсязі постанова складена у нарадчій кімнаті 22 вересня 2008 року.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Геращенко І.В.