До Х-ського районного суду
м. ХХХХХ, вул. Д-нка, Х
Позивач: ХХХХХХХ
Х.12.1957 р.н.
ХХХХХ м. ХХХХХХ, вул. Х-ва,буд.11 кв.12
тел. ХХХХХ
Відповідач: Управління Пенсійного фонду
України у Х-ському районі м.ХХХХХХХ.
ХХХХХ, м.ХХХХХ, вул. Х-ського, Х-А
тел. ХХХХХХ
Про перерахунок підвищення до пенсії та стягнення заборгованості.
Ціна позову: 7490 грн. 16 коп.
Адміністративний позов
про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Х-ському районі м. ХХХХХ протиправними, щодо відмови в перерахунку підвищення пенсії інваліду війни та стягнення заборгованості підвищення пенсії, відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Я, ХХХХХХ (дали за текстом-Позивач), є інвалідом війни 2 групи з 19.06.2006 року, що підтверджується посвідченням серії Б № ХХХ500 виданого 22 травня 2007 року(безстроково). З 23 січня 1998 року згідно довідки Обл. МСЕК №ХХХХ871 мені було встановлено статус інваліда війни 3 групи.
Відповідно до ч.2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року(дали – Закон № 3551) я відношусь до осіб, які належать до інвалідів війни: «До інвалідів війни належать також інваліди з числа: 1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов’язків військової служби, пов’язаних з перебуванням на фронти в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами».
Відповідно до частини 4 статті 13 Закону № 3551 мені, Управління Пенсійного фонду України в Х-ському районі м. ХХХХ(дали – Відповідач), повинно було нарахувати та виплачувати до основної державної пенсії, підвищену виплату, як інваліду війни 3 групи у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком для непрацездатних.
Зазначена доплата виплачується незалежно від інших доплат, допомог, компенсацій.
Як вбачається з відповіді, відповідач користувався : Законом України «Про оплату праці» №108/95 від 24.03.1995р., Законом № 3551, Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України «Про оплату праці» та встановлення мінімального розміру пенсії за віком №49/96 від 20.02.1996р., Законом України «Про підвищення мінімального розміру пенсії» №979-XIV від 12.07.1999р., Постановою КМУ «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 року та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 серпня 1996 року» №831 від 26.07.1996 року.
Я вказав ці законодавчі та нормативні акти тому, що відповідач вказує на мінімальний розмір пенсії за віком, який він використовував для нарахування підвищеної пенсії інвалідам війни до 01.01.2006 року становила 19 грн. 91 коп. й відповідно до цього він нарахування проводив з цієї суми. Згідно до зазначеного позивачу за 2005 рік було виплачено – 477 грн. 84 коп. (19,91 грн. х 200% = 39,82 грн. х 12 місяців).
У своїх доводах про законність своїх дій по невиплаті підвищеної доплати до пенсії мені – інваліду війни 3 групи, відповідач спирається на Закон України № 2939-IV від 05.10.2005р., але вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2006р., в цьому законі зазначено, що: «інвалідам війни 3 групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Далі відповідач стверджує, що виплата підвищення до пенсії позивачу була нарахована й виплачена вірно. З цим погодитися неможна, тому що, в жодному законодавчому та нормативному акті не зазначено, що мінімальна пенсія за віком становить 19 грн. 91 коп.
Відповідно до статті 63, Розділу VI Прикінцеві положення – Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення з 01.01.2005 року становить:
- для осіб, які втратили працездатність – 332 грн. 00 коп.
Я вважаю, що до 01.01.2006 року частина 4 ст.13 Закону №3551 мала чинність і відповідно до цього відповідач повинен був інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії, підвищувати:
- інвалідам 2 групи – 350% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,
- інвалідам 3 групи – 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно до вказаного я маю право на отримання збільшеного підвищення, тобто 200% мінімальної пенсії за віком – щомісячно, у продовж 2005 року.
Відповідно до зазначеного відповідач повинен був виплатити мені підвищену надбавку до пенсії у розмірі 7968 грн. 00 коп. ( 332 грн. х 200% = 664 грн. х 12 місяців).
Але відповідач підвищену доплату в повному обсязі, як це обумовлено в законі, не провадив, й відповідно до вказаного за період 2005 року виник борг відповідача переді мною в сумі: 7490 грн. 16 коп.
7968 грн. – (19,91 грн. х 200% х 12) = 7490,16 грн.
Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999р. № 966-XIV, «відповідно до статті 46 Конституції України, дає визначення прожиткового мінімуму, закладає основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень»
Згідно статті 2 цього Закону «прожитковий мінімум застосовується для :
- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;
- визначення права на призначення соціальної допомоги та інших.»
З 01.01.2006 року відповідно до Закону України від 05.10.2005р. № 2939 «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», було зменшено виплату підвищеної надбавки інвалідам війни:
- інвалідам війни 2 групи – 40% прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність;
- інвалідам війни 3 групи – 30% прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність.
Я вважаю винним у неповній виплаті підвищення до пенсії інвалідам війни є Управління Пенсійного фонду України в Х-ському районі м. ХХХ.
У Конституції України Україну проголошено соціальною і правовою державою(ст..1), в основу правового регулювання бюджетних відносин закладено принцип справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами(ч.1 ст.95).
Держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобов’язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй(ч.2 ст.
.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України(ч.2 ст.19 Конституції України)
Відповідач, при невиконанні вимог ч.4 статті 13 Закону № 3551 всупереч чинному законодавству зупинив дію окремого (спеціального) закону, тим самим вийшов за межи правового регулювання відносин держави та громадянина (інваліда війни), надав собі право одноособово, не базуючись на чинному законодавстві приймати рішення по відповідності обчислення та виплати підвищення до пенсії, порушив мої конституційні та законні права.
Відповідно до мотивувальної частини ухвали Конституційного Суду України від 23.10.2007 року № 58-у, встановлення розмірів збільшення пенсій чи іншої соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, застосування прожиткового мінімуму чи розміру мінімальної пенсії за віком для нарахування соціальних виплат є предметом законів України (законності).
Вважаю, що застосовувати ст.99, 100 КАС України в даному випадку не можна, бо я тільки в даний час взнав про порушене право на отримання збільшеної надбавки до пенсії, як інваліду війни 3 групи, а також в зв’язку тим, що відповідно до ч.2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно ч.2 статті 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Поверненню підлягають не тільки суми пенсії, які були призначені, але не виплачені, а й суми, які мали бути призначені пенсіонеру, при цьому також здійснюється компенсація втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії. Компенсація втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Зупиняти дії спеціальних законів, вносити до них зміни і доповнення, визнавати їх не чинними мають право Закони України «Про внесення змін та доповнень» до цих законів, відповідачу такого не надано.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему(про що зокрема зазначено у рішенні №8-рп від 11.10.2005р. по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
У рішеннях КС України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.ст. 22, 23, ч.1 ст.24 Конституції України, набуті у сфері пенсійного забезпечення не може бути скасоване, звужене; правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст.8 Конституції України, так і ст.8 КАС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч.2 статті 8, статті 22, 46 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України 01.12.2004р № 20-рп/2004, від 11.10.2005р. № 8-рп/2005, від 27.11.2008р. № 26-рп/2008; частини 4 ст.13 Закону №3551; ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; статей 5 -10, 159, частин 1, 4 п.2 статті 162 КАС України, -
П Р О Ш У С У Д :
1. Дії Управління Пенсійного фонду України в Х-ському районі м. ХХХ, які пов’язані з виплатою підвищення інвалідам війни у розмірах менших ніж установлено частиною 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2005 рік – визнати протиправними;
2. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Х -кому районі м. ХХХХ нарахувати та виплатити на користь ХХХХХ борг по невиплаченому підвищенню до пенсії інвалідам війни 3 групи, за 2005 рік, згідно частини 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у сумі 7490 грн. 16 коп. із застосуванням індексів інфляції, відповідно до ч.2 статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Додатки :
1. Копія адміністративного позову;
2. Копія заяви до Управління ПФУ в Х-ькому районі;
3. Копія відповіді Управління ПФУ в Х-кому районі;
4. Копія посвідчення інваліда війни 2 групи;
5. Копія посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-й категорії;
6. Копія паспорта.
«___» ________________ 2009 року ____________________ ХХХХХ