аналітична доповідь
Автор: Коваль О.П. – к.е.н.
Окреслено основні функції та запропоновано первинну класифікацію видів пенсійного віку. Проаналізовано підходи до визначення пенсійного віку у країнах ЄС. Виділено основні сучасні тенденції державної політики країн ЄС в частині пенсійного віку. Запропоновано методологічний підхід до оптимізації пенсійного віку в Україні. Проаналізовано вплив інституту дострокових пенсій на пенсійний вік у розподільчій системі. Запропоновано засади визначення пенсійного віку в накопичувальній системі.
Для фахівців у сфері пенсійної реформи © Національний інститут стратегічних досліджень, 2013
......................................................................................
ВИСНОВКИ
Узагальнюючи вищенаведене, можна зробити такі висновки:
1. Виходячи з демографічних перспектив до 2050 р., збереження пенсійного віку на нинішньому рівні (60 років для чоловіків та жінок) призведе до сталого зниження коефіцієнту заміщення (за умови збереження нинішньої архітектури системи та дотримання актуарного балансу ПФУ). Натомість штучне підтримання коефіцієнту заміщення на нинішньому рівні потребуватиме постійного збільшення дотацій з держбюджету.
2. Збереження параметрів системи (зокрема кдож та кзам) на нинішньому рівні за тих самих умов потребує постійного збільшення пенсійного віку.
3. Однією з альтернатив, або, принаймні, засобом гальмування збільшення пенсійного віку вбачається ліквідація (чи звуження) системи дострокових пенсій. Цей процес повинен проходити по двох напрямах:
· зменшення шкідливості та убезпечення робочих місць у галузях з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці;
· укладання «нового соціального контракту» у недофінансованих галузях.
4. Пенсійний вік в загальнообов‘язковій накопичувальній пенсійній системі (ІІ рівня) не повинен бути жорстко прив‘язаний до пенсійного віку у солідарній системі.
Вибір моменту виходу на пенсію з ІІ рівня повинен залишатись за працівником, за умови, що нижні межі показника в обох системах співпадають.
5. В будь-якому випадку довгострокова державна політика щодо пенсійного віку в солідарній системі повинна розроблятись вже зараз на підставі потужного поліваріантного прогнозу демографічної ситуації, економічного розвитку та архітектури пенсійної системи до 2050 р.
6. Методологічний підхід до визначення майбутнього пенсійного віку на підставі оптимізації співвідношень коефіцієнтів заміщення та дожиття наразі вбачається найбільш виправданим та обґрунтованим.
ПРОПОЗИЦІЇ:
1. Продовжити роботу з підготовки запровадження системи ІІ рівня в Україні, зокрема, визначити найближчу конкретну дату запровадження з урахуванням експертних думок.
2. Внести зміни до статті 89 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування», які б передбачали можливість оперативного коригування основних напрямів інвестиційної політики, спричиненого виключно дією фінансових криз, в частині нормативів інвестування.
3. Внести зміни до ст. 54 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування», виклавши її в такій редакції:
«Застрахована особа, яка відповідно до закону є учасником накопичувальної системи пенсійного страхування, має право на отримання довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на її накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або на індивідуальному пенсійному рахунку у відповідному недержавному пенсійному фонді - суб'єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення, не раніше досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а в разі відстрочення часу призначення пенсії за віком відповідно до цього Закону у період після досягнення такого віку – не раніше закінчення строку відстрочення дати призначення пенсії за віком у солідарній системі»